Трансформаційна економіка

ЕКОСИСТЕМНА ПАРАДИГМА СОЦІАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ

Р.Ф. Атаманюк — 2024-09-30

Відповідно до мети у статті розкрито причини і фактори структурно-функціонального дисбалансу і деформацій ринку праці, поглиблено методологічні засади функціонування екосистеми ринку праці в контексті його соціальної трансформації, сформульовано концептуальні підходи до змісту і ролі основних компонентів цієї екосистеми, їх взаємозв’язків, взаємоузгодження і взаємодії та засобів впливу на пропозицію робочої сили та на її попит і ціну. Актуальність теми визначається необхідністю розроблення практичних заходів, спрямованих на повоєнне соціально-економічне відновлення України через подолання диспропорцій та розбалансувань ринку праці, накопичених за передвоєнний період і посилених під час пандемії COVID-19 і руйнівної російської військової агресії. Окреслено, що удосконалення компонентів екосистеми ринку праці, посилення взаємозв’язку, взаємопроникнення і координації дадуть змогу досягти підвищення продуктивності праці на базі впровадження технологій «Індустрії 4.0» та гідних умов праці, розширення сегменту креативної зайнятості, розвитку соціальної сфери. Доведено, що досягнення прогресу в соціальній сфері під час відродження пов’язано з необхідністю реконфігурації ринку праці як у сенсі структури, так й змісту, розширення сегменту креативної зайнятості на платформі екосистемного підходу – забезпечення стійких взаємозв’язків, взаємодії внутрішніх та зовнішніх компонентів ринку праці, їх гнучкості та адаптивності до актуальних викликів та загроз. Визначено, що ядром екосистемного підходу є принцип людиноцетризму, дотримання якого дасть змогу створити належні умови для самореалізації людини, підвищення продуктивності праці, прискорити повоєнне відродження України. Практична цінність публікації полягає у можливості використання її основних положень органами державної влади і органами місцевого самоврядування, профспілками та організаціями роботодавців України для збереження існуючих і залучення нових працівників та інвесторів, що дасть змогу створити належні умови для самореалізації людини, поліпшення якості життя населення, прискорити відродження України.

ПОКАЗНИКИ ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА ІНШИХ КРАЇН СВІТУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

М.Л. Вдовин — 2024-09-30

У дослідженні визначено головні показники, які характеризують добробут населення, зокрема валовий внутрішній продукт на 1 особу, індекс споживчих цін, рівень безробіття, індекс людського розвитку. Здійснено порівняльний аналіз показників добробуту населення України, Молдови, Польщі, Чехії, Німеччини, Франції, Китаю та США у 2012 та 2022 рр. Обґрунтовано вибір країн щодо компаративного аналізу. Візуалізовано показники добробуту населення країн, обраних для аналізу. Здійснено аналіз динаміки часових рядів за показником ВВП обраних країн світу за паритетом купівельної спроможності у 2010-2022 роках. Описано інфляційні процеси в України протягом останніх років. Оцінено рівень безробіття України та інших країн світу, зокрема пояснено причини зміни рівня безробіття в Україні через вторгнення країни- агресора росії на територію нашої держави, і як наслідок припинення діяльності багатьох суб’єктів бізнесу через бойові дії. Також зазначено, що велика частка населення України є внутрішньо переміщеними особами, яким складніше працевлаштуватись. Крім того, за допомогою стовпчикової діаграми візуалізовано показники людського розвитку країн, які є одними з інтегрованих показників рівня добробуту і включають в себе інформацію про тривалість життя, рівень знань та дохід на 1 особу. Наголошено на важливості забезпечення інформацією про стан показників рівня життя населення, а також виділено умовні етапи збору інформації про добробут населення. У статті також здійснено спробу виявлення причин низького рівня добробуту населення певних країн. Виокремлено проблеми проведення ефективної підтримуючої політики держави, яка зможе нівелювати або хоча б мінімізувати негативний вплив війни на якісні та матеріальні визначники рівня життя населення. Описано необхідність вжиття відповідних заходів для покращення рівня добробуту населення країн. Цінність дослідження полягає у співставленні показників добробуту населення, таких як ВВП, ІСЦ, рівня людського розвитку різних країн світу для з’ясування позиції України для подальшої розробки плану економічного розвитку особливо у період післявоєнного відновлення.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОЦІНКИ ПРІОРИТЕТІВ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

С.О. Доцюк — 2024-09-30

У статті розглянуто теоретичну сутність поняття «підприємництво» і розкрито погляди вітчизняних науковців щодо даного терміну. Досліджено важливість міжнародної економічної інтеграції, яка впливає на соціально-економічний розвиток країни, міжнародні відносини та життя людей по всьому світу. У представленій роботі автором визначено необхідні умови розвитку аграрного підприємництва для забезпечення міжнародної економічної інтеграції. Проаналізовано динаміку кількості діючих суб’єктів господарювання за обсягами їх діяльності в Україні впродовж 2018-2022 рр. Окреслено перспективи діяльності великих підприємств та виявлено ключові проблеми, які стримують розвиток малого підприємництва. Встановлено, що ефективне функціонування підприємств залежить від наявності високопрофесійних та достатньо вмотивованих працівників. Досягнення такого результату неможливе без належного фінансування. Доведено, що держава повинна створити сприятливе інституційне середовище для розвитку малого підприємництва шляхом удосконалення чинного законодавства, механізму розподілу дотацій та державної підтримки. Висвітлено переваги кооперації та зазначено інституційно-правову основу формування та функціонування кооперативів в Україні. За даними Державної служби статистики України здійснено аналіз динаміки кількості сільськогосподарських кооперативів впродовж 2018-2022 рр. Представлено негативні фактори, які вплинули на розвиток аграрного підприємництва після повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України. Зазначено, що через блокування морських портів вітчизняні аграрії мають обмежені можливості вільно експортувати вирощену сільськогосподарську продукцію за кордон. Запропоновано ряд стратегій, які покращать становище в Україні в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення, сприятимуть пріоритетному розмінуванню земель, зростанню рівня зайнятості сільського населення та підвищенню конкурентоспроможності товаровиробників шляхом співпраці з країнами Європейського Союзу, США, Великобританією, Канадою, Азією тощо.

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНИХ ІНІЦІАТИВ РОЗВИТКУ ВОДНЕВОЇ ЕКОНОМІКИ РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ ТА УКРАЇНИ

Л.М. Ємельяненко — 2024-09-30

У статті розглянуто актуальні питання стратегічних пріоритетів вирішення глобальних проблем подолання геополітичних та енергетичних криз шляхом зниження енергозалежності через розвиток альтернативної енергетики. Зелений водень розглядається як одне з перспективних рішень для досягнення цілей декарбонізації економіки, сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії, підвищення гнучкості енергетичної системи та забезпечення енергетичної безпеки країн. Встановлено, що перехід до зеленої водневої економіки був закріплений європейською Водневою стратегією, яка є складовою правового підґрунтя Європейського зеленого курсу, загальна мета якого зробити Європу кліматично нейтральною до 2050 року. Синхронізуючи свою політику з ЄС, Україна також має намір досягти кліматичної нейтральності. Авторами проведено контент-аналіз стратегічних ініціатив розвитку водневої економіки в різних країнах світу та в Україні. Розглянуто основні напрями водневої політики, програми та проєкти, що реалізуються на державному рівні, а також визначено ключові фактори, які впливають на розвиток водневої економіки. Особливу увагу приділено порівнянню національних стратегій з фокусом на Україну та аналізу викликів і перспектив розвитку водневої енергетики в сучасних умовах. Доведено, що територія України може стати майданчиком для виробництва водню не тільки для власних потреб у чистій енергії, але й для експорту на ринок Євросоюзу. Визначено, що розвиток водневої галузі в Україні потребує передусім державної підтримки у вигляді гармонізованого з європейськими нормами законодавства. Підкреслено, що розвиток водневої енергетики виступає необхідним елементом післявоєнного відновлення країни, що має відбуватися з урахуванням принципів «зеленої» економіки, при цьому позиціонування України у новій світовій водневій економіці має враховувати насамперед національні інтереси.

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЗМІНИ У МАШИНОБУДУВАННІ УКРАЇНИ ПІД ВПЛИВОМ ВОЄННИХ ДІЙ

О.В. Пінчук — 2024-09-30

У статті досліджено еволюцію та трансформаційні зміни в машинобудівному секторі України під впливом воєнних дій, що почалися у 2014 році та посилилися внаслідок повномасштабного вторгнення у 2022 році. Розглянуто стан машинобудування до 2014 року, коли галузь була однією з найважливіших в економіці країни, забезпечуючи 10% ВВП і 12% експорту. У цей період машинобудування включало виробництво транспортних засобів, авіакосмічну промисловість, сільськогосподарську техніку та енергетичне обладнання, зокрема такі підприємства, як «Крюківський вагонобудівний завод», «Антонов» та «Мотор Січ» відігравали ключову роль як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. Події 2014-2021 років, пов’язані з війною на сході України, призвели до серйозних економічних втрат. Частина підприємств опинилася на тимчасово окупованих територіях, а російські санкції значно зменшили обсяги експорту. Виробництво знизилося на 21% у порівнянні з 2013 роком, а експорт до Росії скоротився на понад 70%. Незважаючи на ці труднощі, галузь поступово почала переорієнтуватися на нові ринки в ЄС, Азії та Близькому Сході, що дозволило частково компенсувати втрати. Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році завдало ще більш нищівного удару по машинобудуванню України. В результаті бойових дій було зруйновано або пошкоджено понад 30% підприємств, а обсяги виробництва знизилися на понад 40% порівняно з 2021 роком. Однак, навіть у таких умовах, український машинобудівний сектор зберігає потенціал для відновлення і розвитку. Проведене дослідження актуалізує важливість державної підтримки та міжнародної допомоги для відновлення зруйнованих виробництв, модернізації обладнання та розширення ринків збуту, зокрема через розвиток військово-промислового комплексу та співпрацю з іноземними партнерами. Розглянуто перспективи розвитку машинобудування в Україні на найближчі роки, які включають інвестиції у військово-промисловий комплекс, впровадження сучасних технологій, зміцнення співпраці з міжнародними компаніями та інтеграцію у глобальні виробничі ланцюги. Окрему увагу приділено питанням екологізації виробництва та стійкого розвитку галузі, що відповідає глобальним тенденціям. Попри значні виклики, український машинобудівний сектор демонструє здатність до адаптації та відновлення, а також має потенціал для сталого розвитку за умови підтримки з боку держави та міжнародних партнерів.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТІВ ПІДВИЩЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

В.В. Ровенська — 2024-09-30

В статті наголошено, що актуальною проблемою для українських підприємств в умовах воєнного часу залишаються питання дефіциту ресурсів і відповідно необхідності їх оптимізації, ретельного планування та бюджетування. Автори в цьому дослідженні підкреслюють важливість умов та способів забезпечення операційної ефективності для підприємств промислового комплексу України. В статті визначено ключові інструменти цього забезпечення операційної ефективності через використання: процесно - орієнтованих методів удосконалення, моделювання та регламентації бізнес-процесів (Business Process Reengineering, Lean, Six Sigma, систем Enterprise Resource Planning і ТQM) та інших методів операційного менеджменту, Change Management; системи діджиталізації та автоматизації робіт та операцій; традиційних (Waterfall) та гнучких методологій і фреймворків проєктного менеджменту (Agile, Scrum). В статті розглянуто фактори, які сприяють та навпаки перешкоджають результативності проєктів підвищення операційної ефективності для підприємств промислового комплексу України. Наукова новизна даної статті полягає в встановленні, систематизації та візуалізації інструментарію забезпечення процедури ініціації та впровадження проєкту підвищення операційної ефективності, у тому числі у вигляді моделі декомпозиції етапів його втілення в життя (в нотації моделювання IDEF0 (від англ. «Integration definition for function modeling»). Представлений в статті результат візуалізації процедури моделювання етапів впровадження проєкту підвищення операційної ефективності підприємства дозволяє отримати наочну картину входів (ресурсів, задач, запитів), виходів (результатів, документації), механізмів забезпечення (основних фондів, обладнання, відповідальних осіб) та механізмів управління та регулювання (структури регламентів та іншої інформації) на промисловому підприємстві. Таке ретельне моделювання дозволяє надалі провести необхідну деталізацію робіт та операцій, виявити проблеми і запропонувати необхідні корегування (трансформації бізнес-процесів, корегування робіт, зміни операцій і зон відповідальності).

МЕХАНІЗМ ЗБАЛАНСУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ТА ТАКТИЧНИХ ЦІЛЕЙ ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНОГО ЛАНЦЮГА

Н.І. Трішкіна — 2024-09-30

Метою статті є розробка механізму збалансування стратегічних та тактичних цілей виробничо-торговельного ланцюга як системи управління, що направляє роботу всіх підрозділів для виконання поставлених цілей і пристосування до ринкових змін. У статті викладено авторське бачення формування механізму збалансування стратегічних та тактичних цілей виробничо-торговельного ланцюга в сучасних умовах країни. Представлені складові виробничо-торговельного ланцюга. Запропоновані основні принципи які формують та сприяють функціонуванню виробничо-торговельному ланцюгу як системі. Досліджено трактування термінів «ціль» та «планування». Охарактеризовано стратегічне та тактичне планування у виробничо-торговельному ланцюгу підприємства. Доведено необхідність збалансування стратегічних та тактичних цілей виробничо-торговельного ланцюга. Запропоновано механізм збалансування стратегічних та тактичних цілей виробничо-торговельного ланцюга який передбачає адаптацію до зовнішнього та внутрішнього середовища, ґрунтується на створення етапів для гармонійної координації потокових активів, встановлює критерії для розв'язання можливих протиріч та адаптує прогнозні показники підприємства до сучасних реалій. Наукова новизна полягає в тому, що теоретичної розробленості цієї важливої теми, яка б ураховувала особливості економіки України і специфіку такої сфери діяльності як виробничо-торговельна, ще недостатній. Практичне значення одержаних результатів в тому, що глибокі наукові дослідження з питань управління стратегічними та тактичними цілями підприємства, перш за все їх збалансування, в сучасних умовах розвитку української економіки можуть бути використані діючими підприємствами які мають виробничо-торговельний ланцюг, а також використані для подальшого наукового дослідження теоретичних та практичних проблем. Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що запропонований механізму збалансування стратегічних та тактичних цілей виробничо-торговельного ланцюга сприятиме вирішенню фундаментальних питань не тільки фінансових ресурсів, але й удосконаленню організаційної структури підприємства, управлінню матеріальними потоками, розширенню та збереженню ефективних партнерських зв’язків. Цілком очевидно, що запропонований механізму збалансування стратегічних та тактичних цілей повинен змінюватися і пристосовуватися до умов, що змінюються. Він створює основу для стратегічних та тактичних планів, основне призначення яких полягає у виборі дій і засобів для досягнення головної цілі підприємства.

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ГОТЕЛЕМ В ТИЛОВОМУ РЕГІОНІ: ІНСТРУМЕНТИ МЕНЕДЖМЕНТУ, ПОСТВОЄННИЙ ДОСВІД, ТУРИСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ

В.С. Церклевич — 2024-09-30

В статті представлено результати апробації інструментів і методів антикризового менеджменту в умовах повномасштабної російсько-української війни – на загальнодержавому рівні та на рівні немережевого закладу готельно-ресторанного бізнесу тилового регіону. Хронологічно охоплено період лютого 2022 – лютого 2024 рр. Схарактеризовано поведінкові тренди споживачів послуг готелів в умовах війни. Синхронно представлено зміни контингенту гостей готелю в ГРК «Південна Брама» (м. Хмельницький), кейс якого став предметом дослідницької роботи. Представлено види антикризових стратегій управління закладами готельно-ресторанного бізнесу (зростання, утримання, скорочення). З'ясовано сутність і зміст реалізації стратегічних планів антикризового управління ГРК з урахуванням досвіду «Південної Брами» за 2018-2023 рр. Аргументовано, що в умовах війни ключовими показниками ефективності бізнесу в індустрії гостинності є відсутність збитків та об’єктів, які потребують дотацій. Доведено, що в умовах тотальної непрогнозованості запорукою «економічного виживання» підприємств сервісної економіки виступає поєднання принципів системності, гнучкості, терміновості реагування, розуміння того, що будь-яка криза має своє завершення та застосування методу даунсайзингу. Задля розуміння принципу варіативності інструментів антикризового управління в умовах динамічних змін військово-політичної та соціально-економічної ситуації, представлено характеристики змін у роботі ГРК «Південна Брама» в різні періоди російсько-української війни. На основі опитування споживачів послуг готелю з’ясовано причини відвідин Хмельницького; доведено, що туристичні ресурси області суттєво перевищують туристичний потенціал обласного центру. З метою удосконалення цілісної концепції роботи готелю і ресторану (позиціонується як заклад автентичної кухні, локальної їжі) в структурі ГРК та задля компенсації втрати клієнтів, вивчено можливості залучення організованих туристичних груп. Обґрунтовано концепцію ГРК «Південна Брама» як закладу з виразною гастротуристичною концепцією, що може позиціонуватися як самостійний об’єкт туристичної подорожі. Консолідовано досвід країн, які зуміли «втримати» бізнесову нішу у світовій індустрії гостинності в поствоєнний період (Ізраїль, Хорватія, Грузія).

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Г.В. Янковська — 2024-09-30

Функціонування підприємств готельного господарства в умовах сучасної економіки супроводжується постійним зростанням рівня конкуренції, з урахуванням оцінки їх конкурентоспроможності в умовах ризику та загроз. На даний момент на підприємствах готельного господарства спостерігається певна кількість проблем, які пов’язані з політичною та економічною ситуацією держави та соціальним становищем населення, які впливають на ефективне функціонування. За цих умов відчутні конкурентні переваги набувають підприємства, що сформували ефективну систему маркетингових комунікацій зі споживачами та іншими цільовими аудиторіями й досягли лояльності клієнтів. Розкриті особливості розвитку маркетингових комунікацій. Запропоновані інструменти пошуку та реалізації маркетингових комунікацій. Визначені стратегії комунікацій для підприємств готельного господарства. Найбільш доцільними є стратегії широкого проникнення та інтенсивного маркетингу, в залежності від цінової категорії закладу. Розглянуто стратегію просування готельних послуг та основні етапи її формування. Зроблено акцент на підборі маркетингових засобів, які необхідно гармонійно поєднати, щоб домогтися максимальної дії на ринок. Запропоновані засоби маркетингових комунікацій для реалізації стратегії інтенсивного маркетингу. а формування попиту та стимулювання збуту, тобто вся сукупність заходів, які направлені на просування готельних послуг. Виділено три групи засобів маркетингових комунікацій залежно від впливу на кожну із стадій психологічного стану покупця в процесі прийняття рішення про купівлю: реклама і зв’язки з громадськістю; особисті продажі, стимулювання продажів; оформлення місця продажу, способи презентації. Систематизовано сенсорні інструменти стимулювання продажів у підприємствах готельного господарства та сформульовано алгоритм впливу на споживачів. Розглянуто стан готельного господарства в Україні. Охарактеризована сутність маркетингових комунікацій підприємств готельного господарства. Досліджено вплив інтегрованих маркетингових комунікацій на діяльність підприємств готельного господарства.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО СЕКТОРУ: РЕГІОНАЛЬНИЙ ТА ЛОКАЛЬНИЙ ВИМІРИ

М.І. Мельник — 2024-09-30

В умовах економічної турбулентності, що спричинена безпековою невизначеністю в умовах війни, а також важливістю малого і середнього підприємництва для соціально-економічного розвитку територіально-суспільних систем різних рівнів, визначено проблеми реалізації основних організаційно-економічних інструментів стимулювання підприємницького сектора, які найчастіше використовуються у регіональних програмах підтримки розвитку ММСП. Запропоновано перелік заходів на регіональному та локальному рівнях щодо оптимізації існуючих організаційно-економічних інструментів і механізмів стимулювання розвитку та підтримки підприємницького сектору, вдосконалення процесу їх застосування, впровадження нових інструментів та механізмів. Запропоновано для підтримки та стимулювання підприємницького сектору наступні пріоритетні заходи на регіональному рівні: розширення та вдосконалення регіональних програм підтримки та розвитку ММСП шляхом включення до них найбільш ефективних інструментів підтримки та стимулювання, розширення та диверсифікація джерел фінансування через залученню коштів державного бюджету та міжнародних програм; формування підприємницької культури завдяки поглибленню та масштабуванню навчальних програм для охочих започаткувати власну справу, так і для діючих підприємців; надання практичної допомоги ММСП в пошуку нових ринків збуту та поширення необхідної інформації, сприянні в налагодженні ділових контактів із закордонними компаніями та міжнародними організаціями; активізація розвитку регіональної бізнес-інфраструктури; економічно обґрунтоване застосування сучасних територіально-орієнтованих механізмів (як фіскальних, так і нефіскальних інструментів) стимулювання інвестицій в регіональні підприємницькі сектори; створення електронних регіональних платформ для прямої комунікації між органами регіональної влади та місцевого самоврядування з одного боку, та підприємцями з іншого. На локальному рівні визначено потребу формування віртуальних центрів надання інформаційно-консультаційних послуг; розвитку інституційної спроможності територіальних громад чи міст до кваліфікованого моніторингу та опрацювання місцевих соціально-економічних проблем та їх конвертацію у цільові проєкти, з подальшим їх поданням на отримання державної чи міжнародної фінансової підтримки; створення та практичне впровадження в територіальних громадах і містах електронних реєстрів вільних земельних ділянок та об’єктів нерухомого майна; створення спеціальних програм підтримки та стимулювання розвитку ММСП для постраждалих у результаті бойових дій територіальних громад чи окремих міст, які знаходяться у неконкурентних умовах; забезпечення належних умов для повноцінного функціонування інфраструктури підтримки бізнесу на локальному рівні тощо.

ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ РИЗИКІВ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

О.А. Ковтун — 2024-09-30

Роль урахування ризиків в управлінні підприємством з часом тільки зростає, адже стрімкий розвиток нових і старіння існуючих технологій, комодизація, глобалізація, цифровізація, поширення нової електронної економіки, інформаційної економіки, що характеризуються суттєвим рівнем внутрішньої неврівноваженості, швидкоплинністю трансформацій і високою турбулентністю зовнішнього середовища, спричиняють не тільки кількісне розширення спектру ризиків, а й їх якісні видозміни, що потребує окремих досліджень. Метою статті є удосконалення класифікації ризиків стійкого розвитку підприємства. Методи дослідження: узагальнення, систематизація. У статті уточнено класифікацію ризиків стійкого розвитку підприємств в частині розширення класифікаційних ознак та доповнення їх (в доповнення до «Підприємницьких ризиків) видами: «Новітні ризики» та «Несподівані ризики». Деталізовано ризики стійкого розвитку підприємства за видами. Зокрема, до «Новітніх ризиків» віднесені ризики: релокації бізнесу, воєнних дій, інфраструктурні, індустрії 4.0, кастомізації, комодизації та інші. До «Несподіваних ризиків» віднесені ризики: форс-мажорні, терактів, «чорні лебеді» та інші. До підприємницьких ризиків віднесені: репутаційні, інтерфейсні, партнерські та інші. Така систематизація, на відміну від інших, надає можливість акцентувати увагу і враховувати сучасні виклики зовнішнього середовища та глобалізаційні загрози. Представлені авторські пропозиції можуть бути використані у практичній діяльності підприємств та покладені в основу методичного підходу до управління ризиками в межах ризик-орієнтованого підходу, який включає виявлення, оцінювання ризиків та впровадження відповідних заходів, що забезпечують їх мінімізацію (або усунення) залежно від рівня.