Трансформаційна економіка

ІНТЕГРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ «ЗЕЛЕНОЇ УГОДИ» ЄС У ПЛАН ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЕКОНОМІЧНУ ПОЛІТИКУ УКРАЇНИ

А. М. Глущенко — 2025-11-28

Метою статті є системний аналіз та наукове обґрунтування механізмів інтеграції принципів Європейської «Зеленої угоди» (ЄЗУ) у вітчизняний план відновлення та економічну політику в умовах воєнної агресії та посткризової трансформації. Наукова новизна дослідження полягає в розробці авторської методології структурної трансформації економіки, яка ґрунтується на поєднанні системного підходу, SWOT-аналізу та чотирьох ключових принципів: декарбонізації енергетики, розвитку циркулярної економіки у промисловості, запровадження «зеленої» таксономії та забезпечення сталого фінансування. Ця методологічна рамка трансформує абстрактні принципи ЄЗУ у структурований та адаптивний план дій, орієнтований на умови воєнного стану та потреб відбудови. Авторський внесок у вирішення наукової проблеми включає не лише формування цієї методології, але й її детальну секторальну конкретизацію для ключових галузей – енергетики, промисловості, транспорту та урбаністики, що дозволяє перейти від загальних декларацій до практичних інструментів реалізації. Окремо ідентифіковано та класифіковано ключові бар'єри інтеграції, такі як регуляторна невизначеність, дефіцит фінансування, брак кваліфікованих кадрів та вплив воєнних ризиків, та запропоновано комплекс системних рекомендацій щодо їх подолання. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропонована методологія позиціонує «зелену» інтеграцію як стратегічний імператив для забезпечення економічної стійкості, поліпшення конкурентоспроможності, захисту вітчизняного експорту від ризиків механізму CBAM, залучення «зелених» інвестицій та прискорення євроінтеграції. Висновки дослідження доводять, що інтеграція принципів ЄЗУ є безальтернативною стратегією для якісної структурної трансформації економіки України на засадах сталого розвитку, що перетворює виклики повоєнного відновлення на вікно можливостей для побудови сучасної, кліматично сталої економіки, інтегрованої в ЄС. На відміну від традиційних моделей відбудови, запропонований підхід є динамічним та адаптивним, що дозволяє враховувати як довгострокові вимоги декарбонізації, так і специфіку воєнного стану.

РОЛЬ ЦИФРОВІЗАЦІЇ У ФОРМУВАННІ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

О. В. Гривківська — 2025-11-28

Цифровізація виступає ключовим чинником оновлення та підвищення ефективності ресурсного потенціалу аграрних підприємств шляхом автоматизації окремих процесів та створення нової моделі управління ресурсами, заснованої на аналітичних даних і швидкому прийнятті рішень. Визначено, що цифровізація змінює сутність поняття «ресурсний потенціал», надаючи йому нових вимірів – технологічного, аналітичного та інноваційного, що в сукупності визначають сучасну модель сталого агровиробництва. Розкрито варіанти застосування цифровізації у формуванні ресурсного потенціалу аграрних підприємств: природно-земельна складова (цифрові карти ґрунтів, моніторинг вологості, дистанційне зондування), матеріально-технічна складова (впровадження систем автоматизованого керування технікою, IoT-сенсорів, дронів), кадрова складова (онлайн-навчання, цифрові платформи управління персоналом, використання роботів), фінансова складова (впровадження FinTech-рішень, цифрового обліку, смарт-контрактів), інформаційна складова (використання Big Data, аналітичних платформ, хмарних сервісів), інноваційна складова (використання штучного інтелекту, блокчейну, аграрних стартапів). Узагальнено моделі оцінки впливу цифровізації на формування ресурсного потенціалу аграрних підприємств: індексна модель цифрового впливу; ресурсно-факторна модель оцінки впливу цифровізації; регресійна модель взаємозалежності; інтешгрально-аналітична модель; економіко-математична модель оптимізації; модель цифрової трансформації ресурсного потенціалу; балансово-аналітична модель; модель ефективності цифрових інвестицій. Розкрито переваги цифровізації у формуванні ресурсного потенціалу аграрного підприємства: є стратегічним чинником, що визначає характер і динаміку розвитку сучасного ресурсного потенціалу аграрного сектору; підприємства отримують можливість оперативного реагування на зміни зовнішнього середовища, мінімізуються втрати ресурсів і підвищувати загальну продуктивність; створюється нова якість управління ресурсами; підвищується ефективність аграрного бізнесу.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ У МАРКЕТИНГУ ТА ЇЇ ВПЛИВУ НА ФІНАНСОВУ СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

О. В. Замазій — 2025-11-28

У статті розглянуто теоретико-методологічні засади розвитку інтернет-маркетингу в умовах інформатизації бізнес-процесів та глобалізаційних змін світового ринку. Підкреслено, що сучасне ринкове середовище характеризується високим рівнем невизначеності, технологічною динамікою та зростанням конкурентного тиску, що вимагає від підприємств гнучкої адаптації та цифрової трансформації. Інформатизація визначена як ключовий чинник підвищення ефективності маркетингових стратегій, адже вона забезпечує збір, обробку та аналітику даних у режимі реального часу, що дає змогу підприємствам реалізовувати персоналізований підхід до споживачів. Особливу увагу приділено систематизації інструментів інтернет-маркетингу — контент-маркетингу, SEO-оптимізації, платформної реклами (PPC, SMM), електронного маркетингу та ремаркетингу — як каталізаторів цифрової взаємодії з глобальною аудиторією. Визначено, що вибір оптимального поєднання каналів просування залежить від специфіки галузі, характеристик цільової аудиторії та стратегічних пріоритетів підприємства. Методологія дослідження базується на оцінюванні ефективності цифрових кампаній за ключовими показниками KPI (ROI, CTR, CPA, CPM), що виступають аналітичним містком між операційними маркетинговими витратами та стратегічними фінансовими результатами. Доведено, що ефективне управління цими метриками дозволяє підвищити рентабельність інвестицій, оптимізувати бюджетні витрати та забезпечити фінансову стійкість підприємства. Розкрито зв’язок між цифровими маркетинговими стратегіями та фінансовими результатами, які визначаються не лише прибутковістю, а й рівнем адаптивності до глобальних змін. Зазначено, що успішна цифрова стратегія сприяє розширенню ринків збуту, підвищенню інвестиційної привабливості та зміцненню конкурентоспроможності українських підприємств на міжнародному рівні. У підсумку підкреслено, що синергія інформатизації, інтернет-маркетингу та глобалізації формує основу сталого розвитку бізнесу, тоді як системна оцінка ефективності на базі KPI забезпечує раціональне управління ресурсами й підтримку стратегічних цілей у контексті євроінтеграційних процесів України.

ЦІНОВІ ТРЕНДИ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ НЕРУХОМОСТІ УКРАЇНИ

К. Ф. Захарова — 2025-11-28

Статтю присвячено глибокому аналізу динаміки ціноутворення та ідентифікації ключових детермінант, що формують цінові тренди на українському ринку нерухомості. Актуальність дослідження зумовлена винятковою роллю цього сегмента як чутливого індикатора загальної економічної стійкості, що комплексно відображає рівень платоспроможного попиту, реагує на міграційні процеси, інвестиційну активність, а також на безпрецедентні виклики, пов’язані з воєнними потрясіннями та подальшими структурними трансформаціями національної економіки. Метою роботи є не лише фіксація фактичних змін цін на житлові та комерційні об’єкти, але й розробка прогностичної моделі, здатної оцінювати довгострокові наслідки макроекономічних та геополітичних шоків для ринкової рівноваги. У межах дослідження застосовано багатофакторний підхід, що поєднує методи економетричного моделювання (для встановлення кількісної залежності між цінами та макропоказниками), статистичний та порівняльний аналіз (для оцінки диференціації цін за регіонами та класами нерухомості), а також індикативне оцінювання (для моніторингу ключових інвестиційних сигналів). Об'єктом аналізу стали часові ряди цін на первинному та вторинному ринках житла у найбільших регіональних центрах України за період із 2014 року по теперішній час. Особлива увага приділена детальному вивченню як традиційних макроекономічних чинників (таких як інфляція, динаміка облікової ставки НБУ, рівень реальних доходів населення та обсяги прямих іноземних інвестицій), так і специфічних факторів воєнного часу (зокрема, вплив державних програм субсидування іпотеки, інтенсивність міграційних потоків у західні регіони та ризики руйнування інфраструктури). Отримані емпіричні результати підтверджують гіпотезу про асиметричність ринкової реакції, де значне зниження попиту (спричинене відтоком населення та фінансовою невизначеністю) швидше призводить до суттєвого зменшення обсягів угод та пропозиції нового будівництва, ніж до пропорційного падіння цін. Це вказує на високу інерційність та потенційну спекулятивність ринку, що ускладнює досягнення нової економічної рівноваги. Дослідження також визначає критичні ризики для забудовників, пов’язані зі зростанням собівартості будівництва через девальвацію та дефіцит кваліфікованої робочої сили. Практична цінність роботи полягає у наданні обґрунтованих прогнозів щодо розвитку цінових трендів, що має стратегічне значення для формування державної житлової політики, ефективного управління фінансовими ризиками банківським сектором та розробки інвестиційних стратегій в умовах необхідності повоєнного відновлення.

ІНСТИТУЦІЙНІ ВИКЛИКИ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

О. В. Іващук — 2025-11-28

Стаття присвячена виявленню ключових інституційних викликів міграційної політики в контексті сучасних інтеграційних процесів та з’ясуванні того, яким чином формування багаторівневої інституційної системи впливає на ефективність управління міжнародною міграцією. В умовах посилення взаємозалежності між країнами, прискорення глобалізаційних і трансформаційних процесів, а також ускладнення характеру міграційних потоків, питання інституційної відповідності стає ключовим для забезпечення керованої та безпечної міграції. У межах дослідження автори здійснюють порівняльний аналіз підходів до регулювання міграції на різних рівнях і звертають особливу увагу на існуючі проблеми реалізації міграційної політики. Оцінено інституційну архітектуру міграційної політики Європейського Союзу. З’ясовано рівень адаптації механізмів управління міграційними потоками в Україні до вимог ЄС. Обґрунтовано роль субнаціонального рівня у структурі багаторівневого інституційного забезпечення міграційної політики. У статті запропоновано авторське бачення структури викликів, пов’язаних із фрагментацією компетенцій, відсутністю спільних механізмів відповідальності, нестачею ефективних платформ координації між країнами-учасницями інтеграційних об’єднань. Наукова новизна полягає у поглибленні розуміння взаємодії між інтеграційними процесами та інституційною побудовою міграційного врядування. Проаналізовано рівні управління та ключові актори інституційного забезпечення міграційної політики. Діагностовано проблеми для різних рівнів інституційного забезпечення міграційної політики, що ускладнюють ефективне виконання її завдань. Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні аналітичних орієнтирів для побудови інституційно стійкої міграційної політики з врахуванням усіх рівнів управління. Обґрунтовано, що процеси інтеграції значно модифікують зміст і завдання інституційного управління міграцією. Запропоновано вектори посилення інституційної спроможності міграційної політики, в тому числі і через реформування інституційного середовища.

ГАСТРОНОМІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРНОГО БРЕНДУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: РОЛЬ ГЕОГРАФІЧНИХ ЗАЗНАЧЕНЬ

М. В. Когут — 2025-11-28

У статті здійснено комплексний аналіз ролі гастрономічного туризму у формуванні культурного бренду регіонів України з урахуванням міжнародного досвіду використання географічних зазначень. Розглянуто сутність гастрономічного туризму, його зв’язок із культурною ідентичністю та брендингом територій, окреслено еволюцію наукових підходів до визначення поняття та функцій гастротуризму. На основі узагальнення сучасних зарубіжних і вітчизняних досліджень визначено культурний бренд регіону як багатогранну систему, що поєднує матеріальні та нематеріальні цінності, унікальні продукти, гастрономічні традиції, локальні практики й події.Особливу увагу приділено дослідженню географічних зазначень як інструменту автентифікації продукції, збереження культурної спадщини та підвищення конкурентоспроможності регіонів. Проведено аналіз стану реєстрації ГЗ у країнах ЄС, охарактеризовано їх поділ на вина, харчові продукти та алкогольні напої, виокремлено країни-лідери та пояснено причини нерівномірного розподілу охоронюваних найменувань. Розглянуто європейські практики Франції, Італії, Іспанії, Португалії та Греції, що демонструють ефективність поєднання гастрономії, туризму та правового захисту місцевої продукції. В українському контексті проаналізовано перші зареєстровані географічні зазначення – гуцульську овечу бринзу, мелітопольську черешню, закарпатське вино, херсонський кавун, мед Закарпаття, а також їхній потенціал для інтеграції у гастрономічні маршрути та фестивальні події. Показано, що розвиток гастрономічного туризму може забезпечити мультиплікативний ефект: підтримку малого підприємництва, збереження унікальних традицій, формування позитивного міжнародного іміджу регіонів і залучення інвестицій. Зроблено висновок, що попри зростання інтересу до тематики гастротуризму, питання інтеграції географічних зазначень у стратегії культурного брендингу України залишаються недостатньо дослідженими. Обґрунтовано необхідність подальших наукових пошуків, спрямованих на розробку ефективних моделей синергії між гастрономічним туризмом, географічними зазначеннями, культурною спадщиною та територіальним маркетингом, що сприятиме посиленню міжнародної конкурентоспроможності України.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА У ВІДБУДОВІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ВОЄННИХ РУЙНУВАНЬ

Л. Л. Кот — 2025-11-28

У статті досліджено теоретико-методологічні та інституційні засади розвитку соціального підприємництва як чинника післявоєнного відновлення національної економіки України. Обґрунтовано, що соціальне підприємництво є особливою формою господарської діяльності, у межах якої комерційні механізми поєднуються з реалізацією соціальної місії, спрямованої на вирішення суспільних проблем, забезпечення зайнятості та підвищення добробуту громад. Визначено, що соціальні підприємства поєднують гібридну структуру цілей – економічну та соціальну – і створюють соціальну цінність через інноваційні бізнес-моделі, орієнтовані на публічний інтерес. Доведено, що в умовах воєнних викликів соціальні підприємства виступають стабілізаторами місцевої економіки, мобілізують ресурси громад, забезпечують працевлаштування вразливих груп (внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, людей з інвалідністю) та сприяють розвитку соціального капіталу. Виявлено, що у післявоєнний період соціальне підприємництво стає ключовим механізмом інклюзивного зростання, забезпечуючи синергію між державним управлінням, бізнесом і громадянським суспільством. Обґрунтовано, що інституційне середовище розвитку соціального підприємництва в Україні залишається фрагментарним: відсутність спеціального законодавства, нестача фінансових інструментів та слабка координація між органами влади й громадами обмежують потенціал сектора. Разом із тим формування нормативно-правової бази, розвиток фінансових і організаційних механізмів підтримки, створення регіональних хабів та кластерів соціальних інновацій є підґрунтям для інтеграції соціального підприємництва у стратегію економічного відновлення держави. Розкрито інноваційний потенціал соціального підприємництва в умовах цифрової трансформації та глобальної інтеграції. Доведено, що застосування цифрових технологій, соціальних облігацій, публічно-приватного партнерства, корпоративної соціальної відповідальності та системи моніторингу соціального ефекту підвищує ефективність цього сектора та його спроможність забезпечувати стійкий розвиток. Соціальні підприємства розглянуто як каталізатор модернізації національної економіки, здатний поєднати економічну ефективність, соціальну справедливість і людський вимір розвитку. Зроблено висновок, що соціальне підприємництво є одним із ключових механізмів відбудови України після війни. Його становлення відображає перехід до нової соціально орієнтованої моделі національного господарства, заснованої на принципах інклюзивності, солідарності та інноваційності.

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА НАПРЯМИ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ ПЛАТФОРМНОЇ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

С. І. Крутилін — 2025-11-28

У статті досліджено соціально-правовий статус працівників цифрових платформ в Україні, виявлено чинники, що впливають на рівень їх формалізації та визначено напрями державної політики, спрямованої на інституалізацію платформної праці. Актуальність теми зумовлена, з однієї сторони, стрімким зростанням частки зайнятого населення на цифрових платформах, а з іншої — відсутністю в Україні цілісного законодавчого регулювання нових форм зайнятості. Метою статті є аналіз соціально-правового статусу українських фрілансерів і розробка можливих напрямів інституалізації платформної зайнятості та легалізації такої діяльності. Методологічну основу становлять результати авторського опитування українських фрілансерів, проведеного у 2025 році, доповненні даними Міжнародної організації праці, OECD, Eurofound. Для узагальнення результатів використано методи описової статистики, порівняльного аналізу та логічного узагальнення. Доведено, що більшість працівників платформ - молоді висококваліфіковані спеціалісти, для яких фріланс є гнучким джерелом доходу. Водночас значна частка з них продовжує працювати неформально через нестабільність заробітків та податкові ризики. Наголошено, що соціальний захист таких працівників залишається недостатнім: більшість не мають страхування, пенсійних накопичень, фінансових резервів у разі втрати працездатності. Запропоновано напрями інституалізації державної політики в сфері соціально-трудових відносин, серед яких — ухвалення спеціального закону про платформну працю, створення гнучкого режиму оподаткування для нових працівників платформ, впровадження державної накопичувальної пенсійної програми, що забезпечуватиме рівень пенсій вище мінімального та розвиток добровільного страхування від тимчасової втрати доходу. Наукова новизна даного дослідження полягає у комплексній емпіричній оцінці соціально-економічного становища українських працівників платформ і визначенні ключових чинників їх легалізації. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для формування збалансованої державної політики, здатної поєднати гнучкість цифрової праці з базовими соціальними гарантіями та сприяти інституалізації платформної зайнятості в Україні.

ЕВОЛЮЦІЯ ФІНАНСОВОГО КОНСАЛТИНГУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВИКЛИКІВ

А. В. Максименко — 2025-11-28

Стаття присвячена дослідженню еволюції та сучасних тенденцій розвитку фінансового консалтингу в системі міжнародних економічних відносин. Обґрунтовано, що в умовах глобалізації, фінансової нестабільності та цифрової трансформації бізнесу роль консалтингових послуг істотно зростає. Особливу увагу приділено аналізу трансформації фінансового консалтингу з вузькоспеціалізованої практики у сфері обліку й оподаткування у комплексну систему послуг, що охоплює управління капіталом, корпоративні фінанси, податкове планування, оцінку ризиків, цифрові рішення та впровадження принципів ESG. На основі узагальнення міжнародних досліджень і статистичних звітів провідних консалтингових компаній та організацій виявлено, що глобальний ринок консалтингу протягом останнього десятиліття демонструє стійке зростання, а фінансовий сегмент є його ключовим драйвером. Показано, що попит на фінансовий консалтинг зумовлюється низкою чинників, серед яких зростання глобальних ризиків і економічної невизначеності, посилення вимог до прозорості корпоративного сектору, а також цифровізація фінансових процесів і розвиток фінтех-інструментів. Визначено, що вагомим напрямом сучасного розвитку є сегмент ESG-консалтингу, який демонструє найвищі темпи зростання завдяки запровадженню міжнародних стандартів звітності, підвищеній увазі інвесторів до сталих стратегій і інтеграції екологічних та соціальних факторів у корпоративне управління. У дослідженні окреслено проблеми, що стримують ефективність фінансового консалтингу, серед яких висока концентрація ринку у руках транснаціональних корпорацій, ризики монополізації, дефіцит довіри до консультантів, етичні дилеми, загрози кібербезпеки та відсутність уніфікованих міжнародних стандартів регулювання. Зроблено висновок, що перспективи розвитку фінансового консалтингу визначаються необхідністю гармонізації міжнародних норм, посиленням стандартів професійної етики, удосконаленням механізмів захисту даних і формуванням конкурентного середовища, що дозволить закріпити його роль як стратегічного чинника забезпечення прозорості, стабільності та інклюзивності глобальної фінансової системи.

ЯК ФІНТЕХ ЗМІНЮЄ БАНКІНГ (В КОНТЕКСТІ ЦИФРОВИХ ВАЛЮТ)

Є. В. Малідовський — 2025-11-28

Стаття присвячена аналізу впливу фінтех-революції, зокрема розвитку цифрових валют, на трансформацію банківської системи. У сучасному фінансовому ландшафті цифрові валюти, такі як криптовалюти, стейблкойни та цифрові валюти центральних банків (CBDC), кардинально змінюють традиційні банківські моделі, створюючи нові можливості для платежів, фінансової інклюзії та оптимізації монетарної політики. Водночас вони породжують виклики, пов’язані з конкуренцією за депозитні ресурси, зміною ролі банків як фінансових посередників і необхідністю адаптації до фрагментованого регуляторного середовища. У статті розглядаються актуальні тенденції розвитку цифрових валют: зростання кількості країн, що досліджують CBDC (137 країн, що охоплюють 98% глобального ВВП), повноцінний запуск CBDC у Багамах, Ямайці та Нігерії, а також стрімке зростання ринку стейблкойнів із капіталізацією 230–260 мільярдів доларів у 2025 році. Особлива увага приділяється ролі стейблкойнів як паралельної платіжної інфраструктури, що конкурує з традиційними банківськими системами, та потенціалу CBDC у підвищенні фінансової інклюзії для 1,7 мільярда осіб, які залишаються поза банківськими послугами. Стаття аналізує, як провідні банки, такі як JPMorgan і Goldman Sachs, інтегрують блокчейн-рішення, наприклад, JPM Coin, для оптимізації транзакцій, тоді як регулятори, зокрема через MiCA в ЄС та GENIUS Act у США, намагаються встановити стандарти для цифрових валют. Дослідження також охоплює зростання децентралізованих фінансів (DeFi) із TVL у 150 мільярдів доларів, де стейблкойни відіграють ключову роль. Прогнозується, що до 2030 року фінансова екосистема набуде гібридної форми, поєднуючи традиційні банківські гроші, стейблкойни та CBDC. У статті підкреслюється необхідність адаптації банків шляхом інвестування у цифрові стратегії, партнерства з емітентами токенів і співпраці з регуляторами для забезпечення стабільності та інновацій. Висновки наголошують на важливості довіри до інституцій і технологій як ключового фактора успіху цифрової економіки, що може стати основою для більш інклюзивної та ефективної фінансової системи, але також несе системні ризики, які потребують глобальної координації.

РИНОК НЕРУХОМОСТІ ЯК СКЛАДНИК УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ: ОСОБЛИВОСТІ СТИМУЛЮЮЧОГО ВПЛИВУ

Ю. А. Піта — 2025-11-28

В статті подано результати макроекономічних та мікроекономічних досліджень функцій ринку нерухомості України та їх вплив на економіку загального українського ринку нерухомості. Автори в основі аналізу ринку нерухомості застосували режим відновлення економічного стану ринку нерухомості України як один із нових важливих елементів ринку нерухомості України у воєнний час 2022 – 2025 рр. В рамках макростатистичного аналізу доведено, що для об`єктивного аналізу ринку нерухомості в Україні необхідно враховувати новий показник – обсяги нанесеної шкоди, збитків та необхідних ресурсів на відновлення втрачених економічних об’єктів в Україні в результатів воєнного нападу рф, який характеризується за швидкими оцінкам завданої шкоди та потреб на відновлення України RDNA4 (Світовий банк) (31.12.2024) і має наступні результати впливу на обсяги нерухомості в Україні у 2024 році: житлова нерухомість – виробництво будівельної галузі в Україні у 2012 – 2024 рр. 27 778 млн доларів США, а сума військової шкоди та втрат становить 78 700 млн доларів США, що відповідає загальним втратам по Україні (-50 992 млн доларів США); нежитлова нерухомість – виробництво будівельної галузі в Україні у 2012 – 2024 рр. 41 049 млн доларів США, а сума військової шкоди та втрат становить 63 100 млн доларів США, що відповідає загальним втратам по Україні (-22 071 млн доларів США); інженерні споруди – виробництво будівельної галузі в Україні у 2012 – 2024 рр. 56 796 млн доларів США, а сума військової шкоди та втрат становить 117 600 млн доларів США, що відповідає загальним втратам по Україні (-60 804 млн доларів США); Доведено, що ринок житлової нерухомості формується в Україні на 7 основних макроекономічних показниках (обсяг ВВП і його динаміка в порівняльних світових цінах, обсяги дефляції ВВП та динаміки реального ВВП, рівня безробіття в країні, середнього рівня заробітної плати працівника на місяць в світовій валюті, рівня наявності державних структур іпотечного кредитування для придбання житла на 20 – 30 років в умовах державного обмеження цін кредитування та валюти кредитування, рівня державного регулювання зростання обсягів інвестицій в галузь будівництва та рівня недобудов будівництва) та 8 мікроекономічних показниках (місто розташування житла, район міста розташування житла, вибір кімнат в квартирі для купівлі та вибору житла в оренду, оцінка якості житла та класу будівництва квартири, оцінка відхилення ціни вибраної квартири від структури цін в місті по окремим розподілам).

МОДЕРНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Ю. М. Погуляйко — 2025-11-28

У статті досліджено особливості модернізації інноваційної інфраструктури прикордонних регіонів України крізь призму цифрової трансформації економіки. Показано, що цифровізація стає ключовим чинником інституційних змін, інтеграції наукового потенціалу у виробничу сферу та формування відкритих інноваційних екосистем. На основі даних Міністерства цифрової трансформації України проаналізовано індекс цифрової трансформації регіонів у 2022–2023 рр., що дозволило визначити регіональних лідерів (Львівську, Одеську, Волинську області) та виявити диспропорції у розвитку цифрових технологій. Проведено порівняльну оцінку субіндексів цифровізації за напрямами: інституційна спроможність, розвиток інтернету, впровадження режиму «без паперів», цифрова освіта, електронні послуги та галузева цифрова трансформація. Встановлено, що саме цифрова освіта є найслабшою ланкою цифрової модернізації, що гальмує формування кадрового потенціалу. У статті розглянуто практичні ініціативи в межах програми «Громада 4.0», які охоплюють цифровізацію економіки, електронне урядування, освітні сервіси та інтеграцію соціально вразливих груп. Обґрунтовано, що реалізація таких проєктів сприяє формуванню цифрової стійкості громад, забезпечуючи ефективну взаємодію між владою, бізнесом і громадянами. Визначено, що регіональні програми цифровізації, такі як «Цифрова Волинь», «Цифрове Закарпаття» та інші, формують інституційне підґрунтя для підвищення конкурентоспроможності прикордонних регіонів у контексті європейської інтеграції. Запропоновано рекомендації щодо узгодження регіональних ініціатив з національною стратегією цифрової трансформації задля підвищення ефективності інноваційної політики та прискорення модернізації інфраструктури. Результати дослідження підтверджують, що цифровізація є ключовим інструментом забезпечення сталого розвитку, інноваційної активності та соціально-економічної стійкості прикордонних регіонів України.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПІДХОДІВ ДО РОЗМІНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ У ФРЕЙМІ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ ТА ПОВОЄННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Ю. С. Рогозян — 2025-11-28

У сучасному глобалізованому світі дослідження різновекторних аспектів відновлення територій, постраждалих від збройних конфліктів, набувають все більшої актуальності та важливості. Особливої уваги заслуговують міждисциплінарні дослідження у призмі розмінування та подальшого відновлення територій України в умовах повоєнної трансформації національної економічної системи. У даному контексті слід врахувати й особливості просторового розвитку, які відіграють важливу роль в процесі відродження соціального, економічного та екологічного потенціалу таких територій. Вказані аргументи зумовлюють вибір тематики, логіки представленого дослідження та його мети – ідентифікувати та узагальнити світові підходи до розмінування територій з концептуальної точки зору в контексті їх просторового розвитку та прискорення відновлення територій України у пост-конфліктному періоді. Автор зосереджується на визначенні економічних підходів до відновлення територій і виділяє п’ять основних груп у цьому контексті, а також робить висновок про те, що просторові тенденції в плануванні відновлення постконфліктних територій розглядаються вкрай фрагментарно. Країни, де реалізовувалися заходи в рамках сталого розвитку (переважно, у соціальній та економічній складових), не мають практичних прикладів або дорожніх карт для формування та реалізації конкретних заходів після розмінування територій, які б стали основою для планування їх відновлення та могли би екстраполюватися в українську практику. Система концептуальних підходів є авторською розробкою, яка є продовженням теоретико-прикладних положень щодо вдосконалення економічного забезпечення розмінування територій України. Практичним внеском роботи постає аналіз квінтесенції визначених підходів, за допомогою яких сформуються пропозиції та рекомендації для органів державної влади та місцевого самоврядування з обраної проблематики як складової державної політики у сфері національної безпеки в умовах війни та повоєнної трансформації економіки України. Підкреслюється, що в цьому контексті наша держава наразі набуває унікального досвіду, який у майбутньому може стати основою для досліджень у сфері соціального, економічного та екологічного відновлення територій в умовах війни іншими країнами.

ОПТИМІЗАЦІЯ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ В УПРАВЛІННІ НАУКОВИМИ ПРОЄКТАМИ

Н. І. Сарай — 2025-11-28

Метою даного дослідження є розробка теоретичних, методологічних положень і практичних рекомендацій щодо оптимізації тайм-менеджменту в управлінні науковими проєктами та обґрунтування управлінського інструментарію для раціонального планування часу при виконанні наукових проєктів. Методика дослідження. Вирішення поставлених у статті завдань здійснено за допомогою таких загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: системно-структурного й термінологічного аналізу, групування, систематизації і теоретичного узагальнення, діалектичного підходу. Результати дослідження. Доведено, що важливим завданням для кожного науковця є оптимальний тайм-менеджмент кожного етапу наукового дослідження; ключовим чинником для досягнення цієї мети є чітка структуризація проєкту, календарне планування та моніторинг його виконання на кожній фазі. Визначено етапи процесу тайм-менеджменту при виконанні проєктів: встановлення мети проєкту; визначення етапів виконання; оцінка ресурсного потенціалу для досягнення мети проєкту; встановлення пріоритетів виконання робіт; розробка календарного графіка реалізації проєкту; контроль виконання кожного етапу проєкту. Обґрунтовано переваги застосування мережевого та календарного планування для оперативного опрацювання значних обсягів інформації. Доведено, що наукові проєкти пов’язані з існуванням ризиків, які з певним ступенем вірогідності впливають на їх своєчасне завершення та очікувані результати; визначено види ризиків: фінансові, організаційні, технічні, пов’язані з науковою діяльністю, етичні; визначено характер їх впливу на проєкт. Практичне значення одержаних результатів. У статті запропоновано застосовувати метод критичного шляху для мінімізації тривалості проєкту. Доведено, що визначення резерву часу як різниці між ранніми й пізніми термінами початку й завершення проєкту дає можливість змістити виконання певних фаз проєкту без істотних порушень строків його завершення. Обґрунтовано, що задля усунення негативного впливу ризиків доцільно впроваджувати заходи щодо управління ними, зокрема: попередній аналіз ризиків; розробка плану управління ризиками; своєчасне реагування на виникнення загроз; страхування ризиків. Основні наукові положення статті можна використовувати у процесі реалізації низки наукових проєктів наукових установ та у практиці діяльності вітчизняних підприємств.

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ: СУЧАСНИЙ СТАН, ВИКЛИКИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

В. А. Седов — 2025-11-28

У статті розглядається концепція соціальної відповідальності в аграрних підприємствах як важливий чинник сталого розвитку аграрного сектору. Аналізуються теоретичні підходи до соціальної відповідальності, окреслюються основні складові та механізми її впровадження. Проведено аналіз провідних науковців соціально відповідального підходу, що висвітлюють сучасні тенденції, виклики та перспективи впровадження соціально відповідальних практик в агробізнесі. Результати дослідження свідчать про необхідність комплексного підходу до впровадження принципів соціальної відповідальності з метою підвищення конкурентоспроможності підприємств, зміцнення довіри серед зацікавлених сторін та сприяння сталому розвитку регіонів. Дослідження базується на комплексному аналізі наукових публікацій, монографій та статей та законодавчих актів виданих у період з 2017 по 2022 роки також проведено аналіз агропідприємств. Використовувалися методи системного аналізу, порівняльного аналізу та синтезу наукової інформації. Основна увага приділялася дослідженню концептуальних підходів до розуміння соціальної відповідальності та аналізу практичних кейсів впровадження соціально відповідальних практик в аграрних підприємствах.

ОЦІНКА СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ ПІД ЧАС ВІЙНИ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ТА ПОВЕДІНКА ПАЦІЄНТІВ

О. О. Стаханський — 2025-11-28

У статті проведено оцінку стоматологічної допомоги в Україні з позицій споживачів соматологічних послуг як відображення системної кризи охорони здоров’я. Показано, що поєднання інфраструктурних руйнувань, кадрових втрат, соціально-економічної нестабільності та психологічних наслідків війни зумовило зміну структурних і поведінкових характеристик стоматологічного ринку. У роботі окреслено трансформацію споживчої поведінки пацієнтів, яка проявляється у переорієнтації з планових та естетичних процедур на базові й ургентні послуги, у зростанні чутливості до вартості лікування та зниженні регулярності звернень до лікаря. Виявлено тенденцію до підвищення усвідомлення ролі профілактики як доступного засобу збереження здоров’я. Підтверджено зсув поведінкових стратегій від проактивних практик догляду до реактивних звернень, зумовлений економічними та емоційними чинниками. Доведено, що соціально-економічні обмеження, викликані війною, посилюють нерівність у доступі до стоматологічної допомоги, разом з тим, змінюють процеси організації послуг та структуру попиту. Обґрунтовано доцільність застосування підходів, орієнтованих на психологічну безпеку та довіру пацієнта; розвитку страхових інструментів фінансового захисту та цифрових форматів взаємодії з пацієнтами. Підкреслено, що телестоматологія й профілактичні програми можуть стати ефективними механізмами забезпечення безперервності допомоги у воєнний і післявоєнний періоди. Наукова новизна полягає у комплексному теоретико-емпіричному обґрунтуванні змін стоматологічної поведінки населення під впливом чинників, зумовлених війною, та у визначенні ключових соціально-економічних детермінант, які формують нову модель споживання стоматологічних послуг. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для розроблення стратегій відновлення стоматологічної галузі, підвищення доступності та якості стоматологічної допомоги, формування комунікаційних і страхових механізмів підтримки пацієнтів, а також впровадження цифрових технологій у систему охорони здоров’я.

ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИ СТВОРЕННІ РЕКЛАМНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА PR-КАМПАНІЇ

А. М. Танасійчук — 2025-11-28

У статті розкрито теоретичні та практичні засади застосування маркетингових досліджень у процесі створення рекламної стратегії та PR-кампанії. Визначено, що в умовах високої конкуренції, цифровізації ринку та постійної зміни споживчих уподобань маркетингові дослідження виступають ключовим інструментом підвищення ефективності комунікацій. Узагальнено основні напрями маркетингових досліджень: вивчення ринку, споживачів, конкурентів, товару, ціноутворення, збуту, маркетингових комунікацій, іміджу та репутації. Показано, що їх комплексне використання забезпечує системне розуміння ринкових процесів, підвищує результативність реклами, сприяє формуванню позитивного іміджу бренду. Обґрунтовано роль маркетингових досліджень на всіх етапах створення рекламної стратегії від аналізу ситуації й визначення цільової аудиторії до оцінки ефективності реалізованої кампанії. Акцентовано увагу на застосуванні сучасних кількісних і якісних методів збору даних, експериментальних підходів, інструментів цифрової аналітики та post-тестування. Запропоновано алгоритм інтеграції маркетингових досліджень у процес розроблення комунікаційної стратегії, що забезпечує логічну послідовність аналітичних, креативних і управлінських дій. Встановлено, що використання концепції data-driven marketing, яка ґрунтується на аналітичних даних і цифрових метриках, дозволяє підвищити точність позиціонування бренду, оптимізувати канали комунікації, персоналізувати рекламні повідомлення та забезпечити їх адаптивність до змін середовища. Доведено, що глибока інтерпретація результатів досліджень сприяє прийняттю стратегічно виважених рішень у сфері реклами та PR, мінімізує ризики комунікаційних помилок і формує основу для побудови довгострокових відносин зі споживачами. Перспективи подальших наукових пошуків пов’язані з розвитком підходів до аналізу поведінки споживачів у цифровому, віртуальному та доповненому середовищах, інтеграцією маркетингових даних із когнітивними моделями сприйняття реклами, а також удосконаленням інструментів вимірювання ефективності PR-активностей.

ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПАКОВКИ ТОВАРІВ

Н. І. Трішкіна — 2025-11-28

У статті розглянуті інноваційні технології упаковки, зокрема біоорієнтовані матеріали, активна та смарт-упаковка, нанотехнології та інтерактивні рішення, які відкривають нові можливості для підвищення якості продукції, подовження строків її зберігання, покращення взаємодії з кінцевим споживачем та мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище. Розвиток інновацій у сфері упаковки відповідає викликам сьогодення: збереження ресурсів, перехід до циркулярної економіки та зміна споживчих пріоритетів на користь екологічних і зручних рішень. Охарактеризовані основні функції упаковки, а саме: захисна, інформаційна, ідентифікаційна, маркетингова, екологічна, ергономічна та логістична. Доведено, що упаковка стала дієвим інструментом просування торгової марки, засобом комунікації виробника та споживача. Покупцем упаковка сприймається, в першу чергу, як носій інформації про характеристики товару, засіб його зручного використання. Досліджені основні тенденції розвитку ринку упаковки, це екологізація упаковки, інноваційні рішення, зростання частки локального виробництва, перехід до циркулярної економіки. Окресленні проблеми ринку упаковки. В результаті дослідження встановлено, що очікується подальше зростання попиту на екологічні, інноваційні та багатофункціональні види упаковки. Активний розвиток електронної комерції також сприятиме збільшенню попиту на захисну та транспортну упаковку. Водночас підприємствам необхідно буде адаптуватися до нових екологічних стандартів та підвищених очікувань споживачів щодо якості та безпеки упаковки. Запропоновані кілька основних інноваційних напрямів, які визначають сучасні тенденції упаковки товарів, а саме: біорозкладна упаковка, «розумна упаковка», активна упаковка, екологічно чиста упаковка, інтерактивна упаковка, пакування з використанням нанотехнологій, мінімалістичний дизайн упаковки, 3D-друк упаковки. На прикладі ТОВ «АТБ-маркет», розглянуто кілька сучасних напрямів, які активно застосовуються в рамках цієї компанії. Завдяки застосуванню сучасних технологій, таких як екологічно чисті матеріали, «розумна» упаковка, активна упаковка та мінімалістичний дизайн, компанія значно покращує свою конкурентоспроможність і підтримує екологічні стандарти. Водночас, упаковка залишається важливим інструментом для маркетингу, просування бренду та привертання уваги споживачів, що робить її важливим елементом стратегії «АТБ-маркету» в умовах високої конкуренції на ринку. Запропоновані рекомендацій щодо ефективного впровадження інноваційних технологій упаковки товарів на підприємствах різних галузей.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І ПРОЗОРІСТЬ ЕКОНОМІКИ: ЯК ТЕХНОЛОГІЇ МОЖУТЬ ЗМІЦНИТИ ДОВІРУ ПІСЛЯ ВІЙНИ

О. Г. Череп — 2025-11-28

У статті досліджено роль технологій штучного інтелекту у забезпеченні прозорості економічних процесів України в умовах повоєнного відновлення. На основі статистичних даних та аналітичних матеріалів проаналізовано масштаби втрат бюджету через непрозоре витрачання коштів, кількість підозрілих фінансових операцій, а також динаміку ринку ШІ в Україні. Висвітлено основні напрями впровадження ШІ у фінансову систему, зокрема в державні закупівлі, управління бюджетом, банківську діяльність та інвестиційний моніторинг. Обґрунтовано, що ШІ є ефективним інструментом для боротьби з фінансовими махінаціями, відмиванням коштів та корупційними схемами завдяки здатності аналізувати великі обсяги даних у реальному часі, виявляти аномалії, прогнозувати ризики та формувати аналітичні звіти. Досліджено дані щодо фактів розкрадання державних коштів та проаналізовано кількість повідомлень про підозру фінансових махінаціях.