Трансформаційна економіка

ФІНАНСОВІ ВТРАТИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ВІД РЕЛОКАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Г.В. Гаман — 2025-12-26

Загалом в Україні близько 50% бізнесу не працюють, підприємства зазнали значних прямих витрат, значна частина зруйнована під час атак росії, лише серед малого і середнього бізнесу було скорочено понад 1 млн працівників. Загальні збитки бізнесу та економіки України від війни оцінюються приблизно у $800 мільярдів доларів станом на кінець 2025 року, включаючи прямі руйнування інфраструктури, екологічні наслідки та інші економічні втрати, що потребуватиме комплексного міжнародного фінансування для відновлення через гранти, інвестиції та компенсації. Майже 20% змушені були здійснити релокацію, найбільше із прифронтових областей. У роботі проаналізовано територіальні особливості внутрішньої міграції населення та релокації бізнесу в Україні під час війни. На прикладі Київської, Дніпропетровської, Львівської та інших областей досліджено вплив цих процесів на фінансову стійкість регіонів. Встановлено, що попри значну роль податкових надходжень у структурі обласних бюджетів (50%), вагому частку (30–35%) займають державні субвенції на утримання ВПО, що свідчить про високу залежність місцевих фінансів від міжбюджетних трансфертів в умовах воєнного стану. Відображено структурно-логічний зв'язок фінансових втрат економіки та державних фінансів. Показано динаміку підприємств-мігрантів як результат впровадженої програми релокації бізнесу з прифронтових територій Міністерством економіки, що передбачає підбір нової локації в одній із 9 областей України, умови перевезення із залученням Укрзалізниці, Укрпошти, HR-підтримки, покращення операційної діяльності. У тексті висвітлюється ключова роль українського бізнесу в протидії російській агресії. Підкреслюється, що бізнес не лише прагне вижити та підтримати економіку країни шляхом сплати податків і збереження робочих місць, але й активно демонструє високий рівень соціальної відповідальності. Наводяться дані платформи Дія.Бізнес, згідно з якими переважна більшість підприємств (93,4%) залучена до допомоги країні під час війни, а близько 70% безпосередньо беруть участь у волонтерській діяльності та донатах на ЗСУ.

АГЕНТНИЙ ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВОГО ТЕХНІЧНОГО БОРГУ В УМОВАХ ГІПЕРПЕРСОНАЛІЗАЦІЇ

С.В. Ковальчук — 2025-12-26

У статті здійснено комплексне дослідження проблематики маркетингового технічного боргу (Marketing Technical Debt – MTD) як головного системного бар’єра на шляху впровадження стратегій гіперперсоналізації у сучасному цифровому маркетингу. Актуальність теми обумовлена переосмисленням маркетингової парадигми ба її зміною від статичного сегментування у напрямі динамічного управління клієнтським досвідом у реальному часі, що вимагає від підприємств високої технологічної адаптивності. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та формування концептуальної моделі використання агентського штучного інтелекту (Agentic AI) та архітектури мультиагентних систем (MAS) як стратегічного інструменту реструктуризації маркетингового технічного боргу. У роботі проведено критичний компаративний аналіз генеративного (GenAI) та агентського штучного інтелекту. Доведено, що генеративний штучний інтелект, як реактивна технологія, не вирішує архітектурних проблем «організаційного гальмування» (organizational drag), натомість агентські системи, завдяки своїй автономності, проактивності та здатності до планування, здатні автоматизувати складні робочі процеси. Наукова новизна дослідження полягає у розробці архітектурної моделі мультиагентної системи для маркетингу, яка базується на принципах «когнітивної модульності». Запропонована модель включає спеціалізованих агентів (збирання даних, прийняття рішень, виконання), об’єднаних центральним оркестратором, що дозволяє інкапсулювати складність застарілих систем без необхідності повної заміни інфраструктури. Вперше описано механізм «Integration as Intent» («Інтеграція як намір»), який демонструє здатність агентів автономно створювати API-конектори, аналізуючи технічну документацію в реальному часі (на прикладі Membrane Agent). Практична цінність роботи полягає у визначенні економічних ефектів впровадження агентних систем, зокрема скорочення часу виходу на ринок (Time-to-Market), зниження витрат на залучення клієнтів (CAC) до 50% та підвищення коефіцієнта конверсії. Окреслено перехід до моделі «Агентної комерції» (Agentic Commerce), де взаємодія відбувається у форматі Agent-to-Agent (A2A), та запропоновано введення «агентів-аудиторів» для нівелювання етичних ризиків. Зроблено висновок, що інтеграція агентського штучного інтелекту є необхідною умовою трансформації маркетингового технічного боргу з операційного тягаря на керований актив.

МЕТОДОЛОГІЯ ДІАГНОСТИКИ ТА СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ ПОДОЛАННЯМ КРИЗОВИХ ЯВИЩ НА ПІДПРИЄМСТВІ

О.А. Шульга — 2025-12-26

Метою статті є наукове обґрунтування методології комплексної діагностики кризових явищ на підприємстві, а також формування стратегічного інструментарію їх нейтралізації. Авторський внесок у вирішення досліджуваної наукової проблеми полягає у систематизації методологічних підходів до діагностики кризи як інструменту випереджального менеджменту, що дозволяє трансформувати розрізнені фінансові показники у стратегічні орієнтири для прийняття рішень. У роботі деталізовано механізми ідентифікації симптомів економічної дестабілізації через призму системного, ситуаційного та процесного підходів, що забезпечує комплексне розуміння онтологічної життєздатності бізнес-системи. Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні методики формування інтегрального показника оцінки кризового стану, який, на відміну від існуючих підходів, базується на багатофакторному аналізі взаємозв’язків ліквідності, рентабельності та ділової активності, дозволяючи нівелювати суперечливість одиничних індикаторів. Дістала подальшого розвитку концепція «3DC управління» у контексті антикризової діяльності, де обґрунтовано залежність вибору стратегії – від санації до реінжинірингу – не лише від ступеня загрози банкрутства, а й від наявного ресурсного потенціалу та стратегічних можливостей адаптації до змін зовнішнього середовища. Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці прикладної дорожньої карти впровадження антикризового інструментарію, яка включає систему раннього попередження та адаптивні логістичні стратегії. Останні спрямовані на реконфігурацію потокових процесів та впровадження ризико-орієнтованих моделей постачання, що є критично важливим для відновлення платоспроможності підприємства в умовах розриву традиційних господарських зв’язків. Доведено, що ефективна діагностика є фундаментальною передумовою успішного стратегічного вибору в умовах кризи. Обґрунтовано, що превентивне управління, засноване на автоматизації антикризових рішень та цифровізації діагностичних процедур, дозволяє мінімізувати вплив людського фактора та забезпечити максимальну швидкість управлінського реагування. Сформовані рекомендації створюють методичну базу для керівників підприємств щодо забезпечення стратегічної стійкості та переходу від стану виживання до фази відновлювального зростання.

РЕФОРМА УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІДБУДОВИ: ІНСТИТУЦІЙНА АРХІТЕКТУРА ТА МІЖНАРОДНІ ПРАКТИКИ ОЦІНЮВАННЯ

Я. І. Гончаренко — 2025-12-26

У статті досліджено трансформацію системи державних фінансів України через призму реформування управління публічними інвестиціями в умовах повномасштабної війни та масштабної відбудови. Метою є обґрунтування інституційної архітектури та процедурного контуру пріоритизації, підготовки й оцінювання публічних інвестиційних проєктів з урахуванням нових нормативних рішень, цифровізації процесів (зокрема використання інтегрованих інформаційно-аналітичних платформ) та вимог донорів. На основі систематизації даних про прямі збитки інфраструктури й потреби у відновленні показано дисбаланс між масштабом інвестиційних потреб та обмеженістю бюджетних ресурсів, що зумовлює зростання ролі міжнародної фінансової допомоги, грантових інструментів і механізмів змішаного фінансування. Наукова новизна полягає у формуванні узгодженої моделі «відбір - оцінювання - фінансування - моніторинг результатів», яка поєднує українські інституційні рішення (єдиний проєктний портфель, інвестиційну раду, методики оцінки та фінансового забезпечення) із кращими практиками багатосторонніх фінансових організацій. Визначено ключові елементи проектної дисципліни: застосування критеріїв додатковості та суспільного впливу, розмежування економічної й фінансової ефективності, формалізація «воріт» готовності проєктів, ризик-скоринг, вимірювані індикатори результативності й умовність фінансування. Практичне значення результатів полягає у пропозиціях щодо стандартизації пакета обґрунтувань, інтеграції оцінювання ефектів із бюджетним плануванням та підвищення прозорості через публікацію скорочених висновків незалежної експертизи. Зроблено висновок, що гармонізація національної системи управління публічними інвестиціями з підходами Європейського Союзу і міжнародних фінансових організацій є передумовою ефективної мобілізації ресурсів та підвищення віддачі від відновлювальних інвестицій. Окремо акцентовано на вимогах до управлінської підзвітності: розподілі ролей між ініціатором, координатором та розпорядником коштів, обов’язковості незалежної верифікації вихідних даних, а також на необхідності переходу від контролю відповідності до управління результатами. Запропоновано рекомендації для післявоєнного періоду щодо розвитку національної спроможності проектної підготовки, впровадження єдиного довідника витрат та уніфікованих підходів до оцінки соціально-економічних ефектів у розрізі секторів і регіонів.