Трансформаційна економіка

ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ: ВЕКТОР ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄС

В. Є. Бойчик — 2026-07-03

У статті досліджено теоретико-методичні засади управління інтелектуалізацією діяльності підприємств в умовах цифрової трансформації економіки з урахуванням євроінтеграційного вектору розвитку України. Доведено, що в умовах глобалізації та цифровізації інтелектуалізація діяльності підприємств набуває системного характеру та виступає головним чинником підвищення конкурентоспроможності, інноваційної спроможності та адаптивності до змін зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що інтелектуалізація повинна розглядатися як комплексний процес інтеграції людського інтелектуального потенціалу, цифрових технологій та інноваційно-управлінських рішень. Запропоновано авторське трактування управління інтелектуалізацією діяльності підприємства як цілеспрямованого процесу формування та використання інтелектуального потенціалу на основі застосування цифрових технологій та інновацій з метою створення інтелектуальної доданої вартості та забезпечення сталого розвитку. Розроблено модель інтелектуалізації діяльності підприємства, що включає три взаємопов’язані блоки: управлінсько-інноваційний, інтелектуальний та цифрово-технологічний. Доведено, що їх синергічна взаємодія забезпечує підвищення ефективності функціонування підприємства на основі створення високої доданої вартості. Окреслено основні напрями практичної реалізації моделі, які охоплюють розвиток людського капіталу, цифровізацію бізнес-процесів, впровадження сучасних технологій (штучного інтелекту, великих даних, Інтернету речей) та удосконалення організаційних структур управління. Акцентовано на необхідності узгодження процесів інтелектуалізації з європейськими стандартами цифрового розвитку та принципами Індустрії 5.0. Визначено, що впровадження запропонованих підходів сприятиме інтеграції українських підприємств у європейський економічний простір і підвищенню їх конкурентоспроможності. Обґрунтовано важливість формування цифрової культури та підвищення рівня цифрової зрілості підприємств, що забезпечує ефективність цифрових трансформаційних змін.

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВА ЙОГО ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ТА ВОЄННОГО СТАНУ

Т. М. Бороденко — 2026-07-03

Статтю присвячено дослідженню теоретичних і практичних засад фінансової безпеки підприємств як системоутворювальної умови їх фінансової стійкості в умовах нестабільності та воєнного стану. На основі аналізу наукових підходів систематизовано концептуальні трактування поняття «фінансова безпека підприємства» – захисний і стабілізаційний – та встановлено її взаємозв'язок із суміжними фінансовими категоріями: стійкістю, гнучкістю, стабільністю і рівновагою. Доведено, що фінансова безпека є найширшою з-поміж зазначених категорій і охоплює їх усі як складові елементи. У статті систематизовано ключові індикатори фінансової безпеки підприємства за п'ятьма групами – показники майнового стану, ліквідності, фінансової незалежності, рентабельності та ділової активності – з визначенням порогових значень і оптимальних напрямів динаміки. Обґрунтовано чотирирівневу шкалу оцінки рівня фінансової безпеки: достатній, передкризовий, кризовий і критичний. Охарактеризовано концептуальні підходи до забезпечення фінансової безпеки в кризових умовах: інтегроване управління ризиками, стратегічна стійкість, екосистемний підхід, інтеграція ESG та цифрова трансформація. Окрему увагу приділено агропромисловому комплексу як стратегічно важливому секторові економіки, що зазнає специфічних ризиків - сезонності грошових потоків, кліматичної залежності, цінової волатильності та загроз воєнного часу. Розкрито роль державної підтримки (податкові пільги, субсидовані кредитні програми, державні гарантії, цільові гранти) у зміцненні фінансової стійкості підприємств. Сформульовано практичні рекомендації: впровадження адаптивного моніторингу індикаторів фінансової безпеки, диверсифікація доходів і ринків збуту, підтримка оптимального рівня ліквідності, оптимізація структури капіталу, застосування стрес-тестування та сценарного аналізу, цифровізація фінансового менеджменту. Зроблено висновок, що фінансова стійкість є необхідною, але недостатньою умовою фінансової безпеки: остання потребує формування комплексної превентивної системи управління загрозами та ризиками.

ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ПІДТРИМКИ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ОСНОВІ МЕТОДІВ МАШИННОГО НАВЧАННЯ

С. А. Горбаченко — 2026-07-03

Статтю присвячено дослідженню теоретичних засад та практичних механізмів інтелектуалізації систем підтримки управлінських рішень на основі методів машинного навчання (МН). Актуальність проблематики визначається стрімким зростанням обсягів неструктурованих даних, ускладненням управлінських задач та обмеженістю адаптивних можливостей традиційних детерміністичних СППР. Метою дослідження є розробка концепції інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень (ІСППР), що інтегрує алгоритми МН з інструментами пояснюваного штучного інтелекту (XAI). На основі систематизації сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових джерел класифіковано алгоритми МН за типами управлінських задач: прогнозування попиту, класифікація ризиків, виявлення аномалій, оптимізація ресурсів та аналіз текстових даних. Проведено порівняльний аналіз семи провідних алгоритмів за критеріями точності прогнозування та інтерпретованості результатів, що виявив оптимальне співвідношення зазначених параметрів в ансамблевих методах (XGBoost, Random Forest) у поєднанні з SHAP та LIME. Запропоновано авторську концепцію ІСППР на основі п'ятирівневої архітектури, що охоплює: рівень збору та обробки даних (Data Layer), рівень навчання моделей (ML Engine), рівень генерації рішень (Decision Layer), рівень пояснюваності (XAI Layer) та рівень взаємодії з користувачем (UI/UX Layer). Ключовою інновацією є XAI-модуль, який усуває проблему «чорної скриньки» та забезпечує прозорість рекомендацій для управлінського персоналу. Оцінено галузевий потенціал ІСППР у семи секторах економіки; встановлено, що максимальний ефект досягається у фінансовому секторі та охороні здоров'я (25–35% підвищення ефективності). Розроблено трифазний механізм впровадження ІСППР, що мінімізує організаційні ризики цифрової трансформації. Наукова новизна полягає в удосконаленні концептуальних засад ІСППР шляхом комплексної інтеграції алгоритмів глибокого навчання, NLP та XAI у єдину управлінську архітектуру, що забезпечує якісно новий рівень прозорості та обґрунтованості рішень.

ІННОВАЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСУВАННЯ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Н. М. Давиденко — 2026-07-03

У статті досліджено сучасні інноваційні інструменти фінансування цифрової трансформації підприємств в Україні в умовах глобальної цифровізації економіки, воєнних викликів та необхідності післявоєнного відновлення. Обґрунтовано, що цифрова трансформація підприємств є ключовою передумовою забезпечення їх конкурентоспроможності, підвищення ефективності управління, оптимізації бізнес-процесів та формування нових моделей ведення бізнесу. Визначено, що впровадження цифрових технологій, автоматизації, штучного інтелекту, хмарних сервісів, великих даних і фінансових технологій потребує значних інвестиційних ресурсів, що актуалізує пошук альтернативних джерел фінансування. Встановлено, що традиційні механізми фінансування, зокрема банківське кредитування, власний капітал і бюджетна підтримка, не повною мірою відповідають сучасним потребам цифрової модернізації, особливо для малого та середнього бізнесу. У зв’язку з цим особливого значення набувають інноваційні фінансові інструменти, серед яких виокремлено краудфандинг, краудлендинг, венчурне фінансування, P2P-кредитування, фінтех-рішення, цифрові платформи, блокчейн-технології, смарт-контракти та інші альтернативні механізми залучення капіталу. Особливу увагу приділено аналізу використання інноваційних інструментів фінансування в Україні у 2024 р. Встановлено, що найбільшу частку у структурі фінансування цифрових проєктів займали цифрові платформи, які забезпечували майже третину реалізованих проєктів. Значне поширення також отримали краудфандингові механізми, що підтверджує зростання популярності колективного фінансування стартапів та цифрових ініціатив. Окремо підкреслено поступовий розвиток ринку венчурного капіталу, орієнтованого на підтримку інноваційних компаній із високим потенціалом масштабування. Обґрунтовано, що розвиток інноваційних інструментів фінансування цифрової трансформації в Україні стримується низкою факторів, серед яких недостатній рівень розвитку венчурної екосистеми, обмежений доступ до довгострокового капіталу, регуляторні бар’єри та нестабільність економічного середовища.

РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ У ПІДТРИМАННІ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Н. В. Данік — 2026-07-03

У статті досліджено роль Міжнародного валютного фонду у забезпеченні глобальної фінансової стабільності в умовах сучасних економічних трансформацій. Проаналізовано основні напрями діяльності Фонду, що включають механізми макроекономічного нагляду, фінансову підтримку країн та надання технічної допомоги. Визначено значення інструментів МВФ для стабілізації платіжних балансів, підтримання валютної рівноваги та запобігання фінансовим кризам у глобальному вимірі. Досліджено еволюцію функцій Фонду в контексті змін міжнародної фінансової архітектури та зростання ролі глобальних економічних ризиків. Окрему увагу приділено аналізу ключових фінансових інструментів МВФ, зокрема кредитних програм типу Stand-by Arrangement та Extended Fund Facility, а також механізму спеціальних прав запозичення, які забезпечують підвищення ліквідності на світових фінансових ринках. Розглянуто роль Фонду у подоланні наслідків глобальних криз, зокрема фінансової кризи 2008 року та пандемії COVID-19, що підтверджує його значення як інституції міжнародної фінансової стабілізації. Проаналізовано сучасні виклики, з якими стикається МВФ, серед яких зростання глобального боргового навантаження, нерівномірність економічного розвитку країн, геополітична нестабільність, а також вплив цифровізації фінансових процесів і розвитку фінансових технологій. Визначено, що традиційні інструменти Фонду потребують адаптації до нових умов функціонування світової економіки, зокрема з урахуванням кліматичних ризиків та необхідності переходу до сталої моделі розвитку. Досліджено перспективи трансформації діяльності МВФ, які полягають у підвищенні гнучкості фінансових інструментів, розширенні можливостей підтримки країн у кризових умовах та посиленні координації з іншими міжнародними фінансовими інституціями. Оцінено потенційний вплив реформування діяльності Фонду на забезпечення стабільності глобальної фінансової системи та формування передумов для довгострокового економічного зростання. Обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів взаємодії між країнами та міжнародними організаціями, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування світового фінансового ринку.

РОЛЬ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

М. М. Дєліні — 2026-07-03

Стаття присвячена актуальному питанню забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних закладів вищої освіти, що набуває особливої важливості в умовах відтоку потенційних абітурієнтів закордон в силу різних обставин. За таких умов необхідним є збереження соціального капіталу в країні, чому можуть сприяти українські заклади вищої освіти, які беруть безпосередню участь в підготовці висококваліфікованих фахівців для ринку праці. Це обумовило актуальність дослідження та визначило мету статті, яка полягає у визначенні ролі управління якістю освітніх послуг закладів вищої освіти як засобу конкурентоспроможності в сучасних умовах. Досягненню цього сприяло розкриття категоріального апарату дослідження, аналіз наукових поглядів вітчизняних вчених, узагальнення аналітичного матеріалу та вивчення сучасних тенденцій на ринку освітніх послуг. Визначено, що вважливим в конкурентоспроможності закладів вищої освіти є його імідж, його репутаційний капітал, який формується за рахунок й високої якості наданих освітніх послуг. Імідж закладів вищої освіти дозволяє забезпечити попит на їхні послуги. Зазначено, що якість освітніх послуг залежить від рівня викладання, врахування потреб ринку праці, налагодженій співпраці з різними групами стейкхолдерів, врахуванні їхніх вимог при розробці освітніх програм. Зауважено, що управління якістю освітніх послуг закладів вищої освіти в Україні як процес має формувати в здобувачів ті компетентності, які наразі є затребуваним, що, в свою чергу, підвищує конкурентоспроможність випускників на ринку праці. Важливу роль приділено цифровізації, яка дозволяє як підвищити ефективність процесу управління шляхом автоматизації процесів діяльності, зменшенню часу на виконання завдань, так й покращити якість реалізації освітніх послуг та викладання. Визначено, що управління якістю освітніх послуг в закладах вищої освіти має ґрунтуватись на принципах відповідальності, цифровізації, цінності. Це є важливою складовою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних закладів освіти як на внутрішньому, так й закордонному ринку.

СУЧАСНИЙ ФІНАНСОВИЙ СТАН ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ

С. М. Дідух — 2026-07-03

Хлібопекарська галузь залишається однією з ключових у харчовій промисловості України, оскільки забезпечує населення продуктом першої необхідності та виконує важливу соціально-економічну функцію в системі продовольчої безпеки. В умовах воєнних дій її функціонування відбувається під впливом високої невизначеності, що супроводжується зростанням фінансових ризиків, втратою частини виробничих потужностей, порушенням логістичних зв’язків, скороченням чисельності населення та зниженням платоспроможного попиту. Додатковий негативний вплив формує підвищення витрат на сировину, енергоносії, оплату праці, а також дефіцит обігових коштів і ускладнення взаєморозрахунків із торговельними мережами. Метою дослідження є оцінка сучасного фінансового стану хлібопекарських підприємств України в умовах воєнних викликів, а також визначення стратегічних напрямів зміцнення фінансової стійкості й адаптації підприємств до нестабільного економічного середовища. Авторський внесок полягає у комплексному аналізі фінансових показників діяльності підприємств галузі на основі поєднання різних методичних підходів, а також у виявленні ключових тенденцій і дисбалансів у структурі активів і пасивів, ліквідності та фінансовій стійкості. Наукова новизна полягає у систематизації сучасних проблем стратегічного розвитку підприємств хлібопекарської галузі в умовах воєнної економіки, а також у встановленні взаємозв’язку між змінами структури капіталу, рівнем ліквідності та фінансовою стійкістю підприємств. Практичне значення результатів визначається можливістю використання запропонованих підходів і рекомендацій для підвищення ефективності діяльності підприємств, зокрема через оптимізацію витрат, розвиток енергоефективності, диверсифікацію продукції, удосконалення логістики, впровадження бюджетування та сценарного планування. Основні результати відображають тенденцію до скорочення кількості підприємств, передусім великих і середніх, зниження виробничого потенціалу та звуження внутрішнього ринку. Фінансовий стан підприємств характеризується низьким рівнем капіталізації, домінуванням короткострокових зобов’язань, недостатньою ліквідністю та високою залежністю від позикових ресурсів. У цих умовах підвищення фінансової стійкості пов’язується з необхідністю посилення адаптивності підприємств, впровадження сучасних управлінських інструментів і забезпечення системної державної підтримки галузі.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ БЮДЖЕТУВАННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ: МЕТОДОЛОГІЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ

І. В. Журавльова — 2026-07-03

У статті здійснено комплексне дослідження трансформації інструментарію бюджетування в умовах становлення цифрової економіки та обґрунтовано об’єктивну необхідність переходу від традиційних, статичних підходів до адаптивних моделей фінансового управління. Визначено ключові чинники, що зумовлюють зміну парадигми бюджетування, серед яких цифровізація бізнес-процесів, зростання рівня невизначеності зовнішнього середовища, прискорення обігу інформації та підвищення вимог до оперативності управлінських рішень. Особливу увагу приділено аналізу обмежень класичних бюджетних систем, зокрема їхньої інерційності, низької гнучкості та обмеженої здатності враховувати динамічні зміни економічного середовища. Розкрито методологічні засади модернізації бюджетного процесу на основі інтеграції цифрових технологій, зокрема Big Data, бізнес-аналітики (BI), штучного інтелекту (ШІ) та систем підтримки прийняття рішень. Обґрунтовано, що використання цифрових інструментів дозволяє підвищити точність прогнозування, забезпечити обробку значних масивів даних у режимі реального часу та формувати обґрунтовані фінансові сценарії розвитку підприємства. У роботі систематизовано сучасні підходи до трансформації бюджетування з урахуванням їх адаптації до умов цифрового середовища. Запропоновано систему адаптивного бюджетування, що поєднує інструменти прогнозної аналітики, сценарного моделювання, динамічного перерозподілу ресурсів та безперервного фінансового планування. Визначено її ключові елементи та механізми реалізації в корпоративному середовищі. Окрему увагу приділено ролі інтегрованих інформаційних систем та цифрових платформ. Доведено, що впровадження цифрового інструментарію бюджетування сприяє підвищенню фінансової резильєнтності підприємств, зростанню їх адаптивності до зовнішніх шоків та покращенню якості управлінських рішень. Обґрунтовано, що цифрове бюджетування виступає важливим інструментом забезпечення стійкого розвитку підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності та ефективного функціонування в умовах турбулентності та стратегічної невизначеності економічного середовища.

ЦИФРОВІ ПЛАТФОРМИ ЯК ЧИННИК ТРАНСФОРМАЦІЇ МЕТОДОЛОГІЇ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Г. М. Запша — 2026-07-03

В статті досліджено вплив цифрових платформ на зміну методології маркетингових досліджень в умовах цифровізації економіки та ускладнення інформаційного середовища бізнесу. Актуальність теми зумовлена тим, що цифрові платформи перетворилися на провідне середовище взаємодії компаній і споживачів, де безперервно формуються масиви поведінкових, транзакційних і комунікаційних даних, придатних для аналітичного використання. Метою дослідження є уточнення сутності цифрових платформ як джерела маркетингових даних, визначення їхнього місця в системі сучасних маркетингових досліджень і узагальнення змін у підходах до збору, обробки та інтерпретації інформації. Методика дослідження ґрунтується на поєднанні абстрактно-логічного узагальнення, порівняльного аналізу, систематизації, структурно-функціонального підходу та наукового синтезу, що дає змогу зіставити традиційні й цифрові джерела маркетингових даних, виявити їх відмінності за характером формування інформації, аналітичними можливостями, рівнем оперативності, репрезентативності, персоналізації та методологічними обмеженнями. В результаті доведено, що цифрові платформи доцільно розглядати не лише як канали комунікації, а як інтерактивні багатосторонні системи, у межах яких генеруються структуровані й неструктуровані дані про фактичну поведінку споживачів. Встановлено, що під впливом платформ маркетингові дослідження переходять від епізодичного збору переважно декларативної інформації до безперервного аналізу цифрових слідів, великих даних, клієнтських маршрутів і контексту взаємодії в режимі, наближеному до реального часу. Обґрунтовано, що цифрові дані не замінюють повністю класичних методів, а потребують інтеграції з опитуваннями, інтерв’ю, спостереженням і вибірковими процедурами для забезпечення валідності, інтерпретованості та етичної надійності результатів. Практична цінність статті полягає в можливості використання її положень для вдосконалення маркетингової аналітики підприємств, вибору релевантних інструментів дослідження, побудови гібридних дослідницьких моделей і підвищення обґрунтованості управлінських рішень в цифровому середовищі.

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЮ ТА ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Н. С. Згадова — 2026-07-03

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти інформаційно-аналітичного забезпечення управління продовольчою та економічною безпекою держави в умовах глобальної нестабільності. Визначено, що сучасні виклики, пов’язані з воєнними загрозами, інфляційними процесами, порушенням міжнародних логістичних ланцюгів, нестабільністю енергетичних ринків та зростанням геополітичної напруги, суттєво впливають на рівень національної безпеки. У таких умовах особливого значення набуває формування ефективної системи інформаційно-аналітичного супроводу державного управління, здатної забезпечувати своєчасне виявлення ризиків, оцінювання тенденцій розвитку та підготовку обґрунтованих управлінських рішень. Обґрунтовано, що інформаційно-аналітичне забезпечення є комплексною системою збору, обробки, узагальнення, інтерпретації та використання інформації для стратегічного і поточного управління. До його основних функцій віднесено моніторинг продовольчого ринку, аналіз рівня економічної доступності харчових продуктів, прогнозування дефіциту ресурсів, оцінювання цінових коливань, виявлення загроз зовнішньоекономічній діяльності та моделювання сценаріїв реагування на кризові ситуації. Доведено, що використання сучасних цифрових технологій, великих масивів даних, геоінформаційних систем, інструментів штучного інтелекту та економіко-математичного моделювання дозволяє суттєво підвищити результативність державної політики у сфері безпеки. Особливу увагу приділено необхідності створення інтегрованої інформаційно-аналітичної платформи, яка забезпечить координацію між органами державної влади, аграрним сектором, логістичними структурами та фінансовими установами. Запропоновано напрями удосконалення системи інформаційно-аналітичного забезпечення, зокрема впровадження механізмів раннього попередження ризиків, цифровізації моніторингу агропродовольчих ринків, посилення кіберзахисту інформаційних ресурсів та підвищення якості стратегічного прогнозування. Зроблено висновок, що ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення є важливою передумовою зміцнення продовольчої та економічної безпеки держави, підвищення її стійкості до внутрішніх і зовнішніх загроз.

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Л. В. Козарезенко — 2026-07-03

У статті досліджено трансформацію системи фінансування розвитку людського капіталу в Україні в умовах воєнних викликів та повоєнного відновлення з урахуванням обмеженості державних фінансових ресурсів та посилення ролі міжнародної фінансової підтримки. Визначено, що людський капітал є вагомим чинником економічного зростання та стійкості держави, а фінансування його розвитку набуває стратегічного значення в умовах соціально-економічних трансформацій. Проаналізовано динаміку та структуру видатків зведеного бюджету України на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист у період 2015–2025 рр., що дозволило виявити тенденції їх змін під впливом пандемії COVID-19 та повномасштабної збройної агресії. Обґрунтовано, що традиційна модель фінансування, орієнтована на підтримку мережі установ, поступово трансформується у більш гнучку систему, засновану на принципах адресності, результативності та ефективності використання ресурсів. Розкрито роль нових фінансових інструментів, зокрема державних грантів, ваучерів, програм цільової підтримки та механізму «гроші слідують за отримувачем», що сприяють підвищенню доступності та якості соціальних послуг. Виявлено, що запровадження нових підходів до фінансування освіти, охорони здоров’я та соціального захисту супроводжується посиленням конкуренції, підвищенням прозорості фінансових потоків та орієнтацією на результат. Окрему увагу приділено ролі міжнародної фінансової допомоги та європейських інструментів у формуванні сучасної архітектоніки фінансування людського капіталу, що забезпечують додаткові ресурси та імплементацію сучасних стандартів управління. Визначено основні проблеми функціонування системи, зокрема недостатність фінансових ресурсів, дисбаланс між задекларованими зобов’язаннями та реальним фінансуванням, нерівномірність доступу до соціальних послуг. Доведено, що подальший розвиток системи фінансування людського капіталу потребує диверсифікації джерел фінансування, розвитку державно-приватного партнерства, підвищення дієвості місцевих бюджетів та підвищення ефективності використання коштів на основі результативного управління. Обґрунтовано необхідність формування стійкої, адаптивної та орієнтованої на довгострокові результати системи фінансового забезпечення, що здатна забезпечити відновлення та розвиток людського потенціалу України.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В УПРАВЛІННІ РИЗИКАМИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

В. Б. Кочкодан — 2026-07-03

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти використання штучного інтелекту в системі управління ризиками промислових підприємств. Обґрунтовано, що традиційні підходи до ризик-менеджменту, засновані на історичних даних і експертних оцінках, не забезпечують достатньої ефективності в умовах високої невизначеності та динамічності зовнішнього середовища. Визначено сутність штучного інтелекту як інструменту аналізу великих обсягів структурованих і неструктурованих даних та його роль у підвищенні якості управлінських рішень. Проаналізовано ключові напрями застосування штучного інтелекту у процесах ідентифікації, оцінки, прогнозування та моніторингу ризиків. Встановлено, що використання алгоритмів машинного навчання, глибокого навчання, обробки природної мови та аналітики великих даних сприяє підвищенню точності оцінювання ризиків і переходу від реактивного до проактивного управління. Обґрунтовано переваги використання ШІ, зокрема автоматизацію процесів, підвищення швидкості обробки великих обсягів інформації в реальному часі, зниження впливу людського фактора та адаптивність до змін середовища. Розглянуто особливості застосування штучного інтелекту для управління фінансовими, операційними, стратегічними, регуляторними та технічними ризиками. Доведено доцільність використання інтегрованих цифрових платформ і гібридних моделей, що поєднують можливості ШІ та людського інтелекту. Визначено основні виклики впровадження, серед яких непрозорість алгоритмів, що призводить до складності інтерпретації моделей, ризики витоку конфіденційних даних, алгоритмічні упередження та недостатній рівень кваліфікації персоналу. Запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління ризиками, які передбачають поетапне впровадження ШІ, розвиток цифрових компетенцій, забезпечення якості та безпеки даних, а також інтеграцію інтелектуальних систем у ключові бізнес-процеси підприємства. Доведено, що використання штучного інтелекту є важливою умовою забезпечення стійкості та конкурентоспроможності промислових підприємств у цифровій економіці.

РОЛЬ СТАТИСТИКИ У СИНХРОНІЗАЦІЇ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ТА АДАПТИВНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ

Г. О. Кришталь — 2026-07-03

У статті проведено дослідження ролі статистики у синхронізації процесів ресурсного забезпечення цифрової трансформації підприємства та формування адаптивного ціноутворення в умовах цифрової економіки. Авторами досліджено та обґрунтовано, що сучасні трансформаційні процеси зумовлюють необхідність переходу від фрагментарного використання даних до системного статистично-аналітичного підходу, який забезпечує узгодження внутрішніх ресурсних параметрів діяльності підприємства з його ринковою поведінкою. Авторами визначено, що цифровізація призводить до істотних змін у структурі ресурсного забезпечення, зокрема зростання ролі нематеріальних активів, інформаційних ресурсів та цифрових технологій, що впливає на формування витрат і створення вартості. Доведено, що статистика виконує інтеграційну функцію, забезпечуючи кількісне відображення взаємозв’язків між витратами на цифрову трансформацію, продуктивністю ресурсів та параметрами ціноутворення. Це дозволяє підвищити обґрунтованість управлінських рішень і забезпечити ефективну адаптацію цінової політики до динамічних змін зовнішнього середовища. Авторами систематизовано статистичні методи оцінки ефективності ресурсного забезпечення цифровізації та аналізу цінових рішень, серед яких особливе значення мають кореляційно-регресійний аналіз, економетричне моделювання, аналіз часових рядів та інструменти обробки великих даних. Встановлено, що взаємозв’язок між витратами на цифрову трансформацію та параметрами ціноутворення має нелінійний характер і опосередковується через зміну продуктивності ресурсів та структури витрат. Обґрунтовано, що впровадження статистичного інструментарію дозволяє формувати адаптивні та динамічні моделі ціноутворення, орієнтовані на поведінку споживачів і ринкову кон’юнктуру, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства. Розроблено практичні рекомендації щодо використання статистичних методів для оптимізації ресурсів, удосконалення цінової політики та забезпечення оперативності прийняття управлінських рішень.

СИСТЕМА ІНДИКАТОРІВ ЦИФРОВОГО РОЗВИТКУ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

А. О. Кудінова — 2026-07-03

У статті досліджено теоретико-методичні засади та практичні підходи до формування методичного інструментарію оцінювання процесів цифрової трансформації національної економіки. У сучасних умовах глобальних викликів та загроз цифровізація виступає не лише драйвером технологічного прогресу, а й фактором економічної безпеки та резилієнтності держави. Проте динамічний характер цифрової трансформації потребує переходу від фрагментарного впровадження ІТ-рішень до системного управління на основі даних, що актуалізує розробку відповідної системи індикаторів. У дослідженні проаналізовано сутність цифрової трансформації та її вплив на сучасні управлінські парадигми. На основі критичного аналізу міжнародних методологій (DESI, GII, EGDI) запропоновано авторську ієрархічну систему індикаторів, яка структуризує цифровий розвиток за чотирма групами показників: інфраструктурною, економічною, інституційною та соціальною. Кожна група містить набір верифікованих показників, що дозволяють оцінити як ресурсне забезпечення (inputs), так і результативність (outputs) цифрових реформ. Наукова новизна дослідження полягає у розробленні алгоритму розрахунку інтегрального індексу цифрового розвитку, який передбачає нормалізацію даних, що забезпечує приведення різнорідних показників до порівнянного масштабу, а також подальшу зважену агрегацію групових складових в єдиний узагальнювальний індикатор. Практична апробація методики на прикладі України дала змогу ідентифікувати структурну асиметрію цифрового розвитку, що проявляється у нерівномірності рівня розвитку цифрової інфраструктури, інституційної спроможності та цифрової активності окремих секторів економіки. Зокрема, виявлено високий рівень інституційної конвергенції з європейськими стандартами у сфері електронного урядування при одночасному суттєвому відставанні в сегменті цифровізації реального сектору економіки та використання хмарних технологій бізнесом. Здійснено компаративний аналіз показників України та країн Європейського Союзу, що дозволило визначити стратегічний розрив та сформулювати пріоритетні напрями цифрового розвитку держави. Доведено, що впровадження запропонованої системи індикаторів у процеси стратегічного планування дозволить органам публічного управління та суб’єктами господарювання ухвалювати рішення на основі емпіричних даних, здійснювати моніторинг досягнення KPI цифрової трансформації та ефективно інтегрувати національну економіку у єдиний цифровий простір ЄС. Сформульовано висновки щодо необхідності стимулювання внутрішньої цифрової дифузії в бізнес-середовище та розвитку когнітивного капіталу населення як передумови для сталого економічного відновлення.

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ»: АНАЛІЗ ТА НАПРЯМИ ЗМІЦНЕННЯ

Н. Л. Марусяк — 2026-07-03

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти забезпечення фінансової безпеки підприємства в сучасних умовах господарювання. Узагальнено наукові підходи до трактування сутності фінансової безпеки як багатовимірної економічної категорії, що відображає рівень захищеності фінансових інтересів суб’єкта господарювання та його здатність забезпечувати стабільне функціонування і розвиток у довгостроковій перспективі. Обґрунтовано, що фінансова безпека є невід’ємною складовою економічної безпеки підприємства та формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, зокрема макроекономічної нестабільності, державного регулювання, рівня фінансових ризиків і ефективності управлінських рішень. Проведено оцінку фінансової безпеки АТ «НАЕК «Енергоатом» за 2021–2025 рр. на основі ключових показників ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості. Встановлено, що фінансовий стан підприємства характеризується неоднорідною динамікою: поряд із покращенням показників фінансової стійкості та відновленням прибутковості спостерігається суттєве погіршення ліквідності, що свідчить про наявність системних ризиків. Визначено ключові фактори впливу на фінансову безпеку, серед яких: висока капіталомісткість діяльності, залежність від державного регулювання тарифів, значні інвестиційні потреби, нестабільність грошових потоків і наслідки воєнного стану. Обґрунтовано, що інвестиційна діяльність, будучи основою розвитку, водночас підвищує фінансове навантаження та ризики. Запропоновано напрями зміцнення фінансової безпеки підприємства, що передбачають диверсифікацію джерел фінансування, підвищення ефективності управління ресурсами, удосконалення тарифної політики, розвиток ризик-менеджменту та впровадження інноваційних підходів. Реалізація цих заходів сприятиме підвищенню фінансової стійкості та стабільності розвитку підприємства.

ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

О. А. Марченко — 2026-07-03

У статті досліджено теоретико-прикладні аспекти формування та функціонування інституційних механізмів, спрямованих на забезпечення стійкості (resilience) та сталого розвитку санаторно-курортної системи України в умовах післявоєнного відновлення. Актуальність дослідження зумовлена критичними руйнуваннями туристичної та санаторно-курортної інфраструктури, екологічною деградацією територій та необхідністю адаптації системи управління до нових безпекових і соціально-економічних реалій. Метою статті є обґрунтування концептуальної моделі інституційного забезпечення, що базується на синергії державного регулювання, ринкових інструментів та ініціатив територіальних громад для реалізації стратегії «Build Back Better». Наукова новизна отриманих результатів полягає у формуванні авторського бачення «інституційної стійкості» рекреаційної сфери як здатності системи до швидкої трансформації через впровадження гнучких правових режимів та цифрових інструментів управління. Доведено, що ключовим механізмом відновлення має стати створення спеціальних курортних кластерів із пріоритетним страхуванням воєнних ризиків та податковими стимулами для «зелених» інвестицій. Основними результатами дослідження є розробка механізмів впровадження національної цифрової платформи, яка забезпечить прозорість моніторингу природних ресурсів та спростить залучення іноземного капіталу. Обґрунтовано необхідність інституціоналізації реабілітаційної функції курортів як стратегічного напряму соціальної політики держави щодо ветеранів та населення, постраждалого внаслідок війни. Визначено, що впровадження принципів European Green Deal є обов’язковою умовою інтеграції українських курортів до європейського туристичного простору. Висновки підкреслюють, що успіх післявоєнної відбудови санаторно-курортної системи залежить від ефективності публічно-приватного партнерства та децентралізації управління ресурсами. Практична значущість роботи полягає у можливості використання запропонованих рекомендацій при розробці регіональних стратегій розвитку курортних комплексів та оновленні профільного законодавства України.

ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ FINTECH-ЕКОСИСТЕМИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТІЙКОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Т. Д. Нечипоренко — 2026-07-03

У статті висвітлено підприємницький потенціал FinTech-екосистеми у забезпеченні стійкості національної економіки. Доведено, що розвиток FinTech-ініціатив трансформує конфігурацію економічних взаємодій, формуючи нові механізми створення вартості та прискорюючи процеси відтворення. Визначено роль підприємницького потенціалу як ключового ресурсу спрямування фінансових потоків у інноваційні інструменти підвищення адаптивності економічної системи до зовнішніх шоків та структурних дисбалансів. Ідентифіковано напрями впливу цифрових фінансових рішень на ефективність розподілу ресурсів і мінімізацію трансакційних витрат. Доведено, що синергія підприємницької активності та цифровізації фінансового простору забезпечує передумови довгострокової макроекономічної стабільності. Запропоновано підхід до оцінювання впливу фінансово-цифрового сектору на динаміку розвитку та стійкість національної економічної системи. В межах дослідження концептуалізовано реалізацію цього потенціалу на трьох рівнях: стратегічному (синхронізація з державними цілями), функціональному (цифровий обіг капіталу) та адаптивному (використання інтелектуальних мереж). Особливу увагу приділено систематизації дисбалансів, що стримують розвиток екосистеми, зокрема стратегічних, організаційних, методологічних та компетентнісних розривів. Обґрунтовано параметри реалізації потенціалу за векторами розвитку: ціннісно-орієнтованим, екосистемним, цифрово-узгодженим та інтелектуально-адаптивним. Запропоновано методичний підхід до оцінювання результативності FinTech-взаємодії на основі інтегрального аналізу рентабельності активів (ROA), операційної адаптивності та зниження трансакційних витрат. Доведено, що протягом 2023–2025 рр. відбулося двократне зростання узгодженості підприємницьких рішень із цифровими параметрами системи, що забезпечує перехід до предиктивного управління ризиками. Сформульовано стратегічні напрями подолання інституційної інертності через методологічну конвергенцію планування та реінжиніринг комунікацій у реальному часі.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УГОРЩИНІ В 1990-Х РР.

М. Ю. Онацький — 2026-07-03

В статті досліджено особливості соціально-економічної трансформації в Угорщині в 1990-х рр. З’ясовано передумови переходу країни до ринкової економіки. Доведено, що процес впровадження ринкових механізмів в Угорщині розпочався задовго до «оксамитової революції» та зміни влади в країні в 1989 р., що створило сприятливі передумови для здійснення соціально-економічної трансформації в Угорщині вже в постсоціалістичний період. На відміну від інших держав Центрально-Східної Європи угорське керівництво змогло уникнути застосування методів «шокової терапії», надавши перевагу поступовій, еволюційній трансформації, що отримала назву «градуалізм». Важливою складовою соціально-економічної трансформації та переходу країни до ринкової моделі економіки стала приватизація державних підприємств. Було досліджено особливості здійснення процесу приватизації в Угорщині, висвітлено її основні етапи, перебіг та результати. Характерною рисою процесу приватизації в Угорщині стало те, що вона здійснювалась на платній основі і не передбачала безкоштовної передачі підприємств у приватну власність. Доведено, що одним із важливих наслідків приватизації промислових підприємств в Угорщині стало залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Державами, які інвестували найбільше капіталів в угорську економіку протягом 1990-х рр., були країни Західної Європи, США, Японія. Країною, що стала одним із головних інвесторів для Угорщини, була Німеччина, на яку припадало до 30% іноземних інвестицій. Висвітлено специфіку здійснення процесу лібералізації в сфері ціноутворення. Доведено, що підхід угорського уряду до цінової дерегуляції був досить виваженим. Зокрема, держава залишала за собою право встановлювати ціни на побутову енергію, тарифи на проїзд у громадському транспорті та комунальні послуги. Досліджено особливості здійснення соціальної політики в Угорщині в період економічної трансформації в 1990-х рр. Прагнучи зменшити негативні соціальні наслідки переходу до ринкової економіки, уряд країни намагався не допускати скорочення соціальних виплат, здійснював надання адресної допомоги найбільш соціально вразливим категоріям населення, вдавався до регулювання розмірів заробітної плати на приватизованих підприємствах.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ В ГОТЕЛЬНІЙ СФЕРІ

М. В. Реслер — 2026-07-03

У статті досліджено теоретико-методичні та прикладні аспекти цифровізації обліку й внутрішнього контролю в готельній сфері в умовах трансформації бізнес-середовища, посилення конкуренції, зміни поведінки споживачів та зростання вимог до оперативності управлінських рішень. Обґрунтовано, що готельні підприємства функціонують у середовищі високої інформаційної насиченості, де якість управління залежить не лише від обсягу наявних даних, а й від здатності своєчасно їх обробляти, інтерпретувати та використовувати для контролю витрат, доходів, завантаженості номерного фонду, якості сервісу та фінансових результатів. Визначено, що традиційна модель обліку, орієнтована переважно на фіксацію господарських операцій після їх здійснення, є недостатньою для сучасного готельного бізнесу, оскільки не забезпечує належного рівня аналітичності, превентивності та управлінської гнучкості. У роботі систематизовано основні напрями цифровізації облікових і контрольних процедур у готельній сфері, зокрема впровадження PMS-систем, CRM-рішень, ERP-модулів, BI-аналітики, електронного документообігу, автоматизованих систем управління доходами та цифрових інструментів внутрішнього контролю. Проведено порівняльний аналіз традиційної та цифрової моделей обліково-контрольного забезпечення, що дозволило виокремити переваги цифровізації для підвищення прозорості, достовірності та своєчасності управлінської інформації. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між цифровими інструментами, внутрішнім контролем і якістю управлінських рішень у готельному підприємстві. Наукова новизна дослідження полягає у розробленні авторської моделі цифрового обліково-контрольного середовища готельного підприємства, яка поєднує операційний облік, фінансовий контроль, моніторинг якості послуг, аналіз ризиків і управлінську аналітику в єдину інформаційну систему. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі для вдосконалення системи внутрішнього контролю, підвищення обґрунтованості управлінських рішень, оптимізації витрат і посилення конкурентоспроможності готельних підприємств. Зроблено висновок, що цифровізація обліку та внутрішнього контролю має розглядатися не як технічна модернізація окремих процесів, а як комплексна управлінська трансформація, спрямована на формування адаптивної, прозорої та аналітично орієнтованої системи управління готельним бізнесом.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

С. А. Саржинський — 2026-07-03

У статті досліджено теоретичні та методологічні аспекти планування ресурсного забезпечення цифровізації підприємств в умовах активного розвитку цифрової економіки, посилення конкуренції та трансформації підходів до управління бізнес-процесами на національному та міжнародному рівні. Обґрунтовано, що цифровізація сучасних підприємств виступає не лише інструментом технологічного вдосконалення, а й стратегічним напрямом забезпечення довгострокової конкурентоспроможності, економічної стійкості та адаптивності суб’єктів господарювання до змін зовнішнього середовища. Автором визначено економічну сутність ресурсного забезпечення цифровізації підприємств як комплексної системи формування, мобілізації, розподілу та ефективного використання ресурсів, необхідних для впровадження цифрових технологій у виробничу, управлінську, фінансову та комунікаційну діяльність підприємства. У процесі дослідження систематизовано основні структурні складові ресурсного забезпечення цифровізації, до яких віднесено фінансові, кадрові, технологічні, інформаційні та організаційно-управлінські ресурси. Доведено, що ефективність реалізації цифрових ініціатив значною мірою залежить від рівня збалансованості між зазначеними ресурсними компонентами, якості їх планування та здатності підприємства адаптувати внутрішні процеси до нових цифрових вимог. Автором встановлено, що на формування обсягів ресурсного забезпечення, його структуру та результативність використання впливають фінансово-економічний стан підприємства, рівень технологічної готовності, кадровий потенціал, галузеві особливості діяльності, рівень цифрової зрілості бізнесу та якість стратегічного управління. За результатами дослідження сформовано методологічний підхід до планування ресурсного забезпечення цифровізації підприємств, який базується на поєднанні стратегічної діагностики, визначення цілей цифрового розвитку, оцінювання ресурсного потенціалу, прогнозування потреб у ресурсах, оптимізації їх структури та подальшого моніторингу ефективності використання.

ФІНАНСОВА ІНКЛЮЗІЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТА ІНСТИТУЦІЙНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ЄС

О. О. Середа — 2026-07-03

У статті досліджено фінансову інклюзію як системний чинник розвитку підприємництва в умовах цифрової та інституційної трансформації економіки України та Європейського Союзу. Метою дослідження є обґрунтування ролі фінансової інклюзії у формуванні підприємницької активності та визначення механізмів її впливу з урахуванням цифровізації фінансового сектору та особливостей інституційного середовища. Показано, що фінансова інклюзія трансформується з інструменту забезпечення доступу до фінансових послуг у багатовимірний механізм стимулювання підприємництва, який охоплює ресурсний, трансакційний та інституційний аспекти. Авторський внесок полягає у розвитку концептуальних положень щодо взаємозв’язку фінансової інклюзії та підприємництва через систему опосередкованих каналів впливу, а також у формуванні розширеної моделі оцінювання, яка інтегрує традиційні та цифрові індикатори фінансового доступу. Запропоновано підхід до розмежування фінансової інклюзії та цифровізації як окремих, але взаємопов’язаних детермінант економічного розвитку, що дозволяє точніше ідентифікувати їхній вплив на підприємницьку активність. Наукова новизна полягає у концептуалізації інтерактивного ефекту фінансової інклюзії та цифровізації, а також у врахуванні регіональної та гендерної неоднорідності як важливих умов формування підприємницької екосистеми. Доведено, що цифровізація фінансового сектору виступає підсилювальним фактором впливу фінансової інклюзії, знижуючи бар’єри доступу до фінансових ресурсів та сприяючи розвитку малого і середнього бізнесу. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для удосконалення державної політики підтримки підприємництва, розвитку фінтех-інструментів та імплементації європейських підходів до фінансової інклюзії в Україні. Встановлено, що фінансова інклюзія має багаторівневий вплив на підприємництво та є важливим чинником економічного зростання, зниження нерівності та формування інклюзивної економічної моделі в умовах євроінтеграції. Визначено, що її ефективність значною мірою залежить від рівня цифрової зрілості економіки та якості інституційного середовища, що визначає потенціал масштабування підприємницької активності та стійкість економічного розвитку.

ПОДАТКОВІ СТИМУЛИ СТАЛОГО БІЗНЕСУ В ЄС ТА ЇХ ВПЛИВ НА УКРАЇНУ

М. О. Скорик — 2026-07-03

У статті досліджено теоретичні та практичні засади податкового стимулювання сталого бізнесу в умовах поглиблення євроінтеграційних процесів України. Обґрунтовано, що впровадження принципів сталого розвитку є ключовою передумовою адаптації національної економіки до стандартів Європейського Союзу, зокрема в контексті реалізації Європейського зеленого курсу та досягнення кліматичної нейтральності. Визначено сутність сталого бізнесу як форми підприємницької діяльності, що інтегрує економічні, соціальні та екологічні цілі розвитку, та розкрито роль податкової політики як важливого інструменту державного впливу на економічну поведінку суб’єктів господарювання. Проаналізовано основні види податкових стимулів, зокрема податкові пільги, кредити, інвестиційні відрахування, механізми прискореної амортизації та екологічні податки, а також їх класифікацію, функціональні особливості та механізм впливу на інвестиційну й інноваційну діяльність підприємств. Встановлено, що податкові стимули здатні суттєво змінювати структуру інвестицій, сприяти розвитку «зелених» технологій, підвищенню енергоефективності та формуванню екологічно відповідальних моделей господарювання. Доведено, що поєднання фіскальних і регуляторних інструментів забезпечує комплексний вплив на економічні процеси та сприяє досягненню стратегічних екологічних цілей. Оцінено сучасний стан податкового стимулювання сталого бізнесу в Україні, виявлено його фрагментарність, недостатню ефективність та ключові проблеми, зокрема нестабільність податкової політики, недосконалість нормативно-правової бази, низький рівень інвестиційної активності та обмеженість стимулюючих інструментів. Обґрунтовано необхідність адаптації європейського досвіду шляхом імплементації сучасних податкових механізмів, розвитку системи вуглецевого ціноутворення, підтримки екологічних інновацій, цифровізації податкового адміністрування та підвищення його прозорості. Доведено, що удосконалення податкової політики сприятиме формуванню сприятливого інвестиційного середовища, активізації підприємницької діяльності, розвитку сталого бізнесу та підвищенню конкурентоспроможності економіки України в умовах інтеграції до європейського економічного простору.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ НА МАКРО- ТА МІКРОРІВНІ: ПОГЛИБЛЕННЯ СУТНОСТІ БАЗОВИХ ПОНЯТЬ

Л. П. Стеців — 2026-07-03

Усталеним є погляд, що національна економіка України перебуває в стані трансформації через необхідність остаточної ліквідації ознак планової економіки та наближення до параметрів ринкової. Тривалість такого процесу пояснюється складними супутніми обставинами, зокрема й надалі актуальною приватизацією, незавершеною земельною реформою, несприятливою нестабільністю світових ринків, посиленням зовнішньої конкуренції, соціальними й політичними збуреннями тощо. При цьому опускається той об’єктивний факт, що економіки країн-лідерів не є сталими, в них також реалізуються зміни, одна з яких спровокована цифровізацією. Дослідження спрямоване на узагальнення й систематизацію сучасних варіантів бачення поняття «цифровізація» з наступним уточненням його змісту у широкому й вузькому значенні для характеристики процесів, що мають місце на макро- та мікрорівні. Для поглиблення розуміння сутності поняття «цифровізація» запстосовано наступні методи: індукції та дедукції, порівняння і систематизації — при дослідженні сутнісних характеристик термінів «оцифрування», «цифровізація» та «цифрова трансформація»; синтезу і аналізу — для відстеження й конкретизації часових періодів, які відмінні характером впровадження цифрових технологій; морфологічного аналізу — для уточнення сфери застосування широкого та вузького сприйняття терміну «цифровізація»; графічний — для наочного подання теоретичного і методичного матеріалу; абстрактно-логічний — для теоретичних узагальнень і висновків дослідження. Обґрунтовано доцільність сприйняття цифровізації економіки як процесу, який передбачає синхронне впровадження цифрових технологій стосовно особи, бізнесу, суспільства й держави з метою формування підстав для економічного зростання, більш ефективного використання ресурсів й задоволення потреб. Рівень впровадження цифрових технологій розглянуто стосовно стадій, де перша – оцифрування (реалізується переведенням інформації у цифровий формат з метою надання їй властивостей, які уможливлюють більш повне й результативне використання в процесі управління), друга – цифровізація (у вузькому ракурсі – процес розширення сфери застосування й систематичного оновлення цифрових технологій з метою слідування за технологічним поступом, забезпечуючи раціональне використання ресурсів і досягнення поставлених цілей) та третя – цифрова трансформація (процес переосмислення засад внутрішньої побудови й взаємодії з зовнішнім середовищем на основі максимального використання переваг й обмеження впливу ризиків, що утворюються в ході повсякчасного застосування цифрових технологій).

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ШІ

А. М. Ткаченко — 2026-07-03

У статті комплексно досліджено теоретико-методичні засади оптимізації закупівельної діяльності підприємств у системі стратегічного менеджменту із застосуванням інноваційних цифрових технологій, зокрема інструментів штучного інтелекту. Актуальність теми зумовлена посиленням нестабільності бізнес-середовища, цифровізацією економічних процесів, ускладненням глобальних ланцюгів постачання та необхідністю підвищення ефективності управлінських рішень у сфері ресурсного забезпечення підприємств. У сучасних умовах закупівельна діяльність трансформується з операційної функції у стратегічний інструмент створення вартості та забезпечення конкурентних переваг, що потребує інтеграції інтелектуальних технологій у систему управління. Метою дослідження є розробка комплексного підходу до оптимізації закупівельної діяльності на основі інтеграції цифрових рішень та інструментів штучного інтелекту у систему стратегічного менеджменту підприємства з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Методологічну основу становлять загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та системного підходу, а також спеціальні методи економіко-математичного моделювання, багатокритеріальної оптимізації та сценарного прогнозування. У дослідженні використано алгоритми машинного навчання і нейронні мережі, що забезпечують підвищення точності прогнозування попиту, оцінювання ризиків і підтримку прийняття управлінських рішень. У результаті обґрунтовано авторську модель оптимізації закупівельної діяльності, яка поєднує аналітичний, прогнозний, ризик-орієнтований та управлінський компоненти. Доведено, що інтеграція AI-технологій сприяє зниженню витрат, скороченню тривалості закупівельного циклу, підвищенню прозорості процесів і мінімізації ризиків у ланцюгах постачання. Встановлено, що цифровізація закупівель підвищує адаптивність підприємств до змін зовнішнього середовища. Наукова новизна полягає у формуванні комплексного підходу до оптимізації закупівельної діяльності на основі синергії стратегічного менеджменту та інструментів штучного інтелекту. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для підвищення ефективності управління закупівлями та забезпечення стійкого розвитку підприємств в умовах цифрової економіки.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЙОГО ПОТЕНЦІАЛУ

В. В. Чичотка — 2026-07-03

У статті досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування стратегії розвитку підприємства в умовах трансформації його потенціалу, що обумовлено сучасними викликами функціонування економіки України. Актуальність теми визначається впливом воєнних дій, макроекономічної нестабільності, структурних змін, цифровізації та євроінтеграційних процесів, які суттєво змінюють умови господарювання та вимагають перегляду традиційних підходів до стратегічного управління. Особливу увагу приділено аналізу трансформаційних змін, що відбуваються у ключових складових потенціалу підприємства, зокрема ресурсній, кадровій, фінансовій, інноваційній та організаційній. У роботі обґрунтовано необхідність формування інтегрованого підходу до стратегічного управління, який враховує динамічний і багатовимірний характер змін потенціалу підприємства. На основі узагальнення сучасних наукових підходів розроблено концептуальну модель формування стратегії розвитку, що поєднує теоретико-методологічний та процесний базиси й передбачає інтеграцію аналітичного, формувального, управлінського та результативного блоків. Запропонована модель дозволяє забезпечити логічну послідовність переходу від стратегічного аналізу до формування цілей, розроблення стратегічного набору, визначення напрямів розвитку потенціалу та реалізації управлінських рішень із урахуванням змін зовнішнього середовища. Особливу увагу приділено визначенню ролі цифровізації як одного з ключових чинників трансформації потенціалу підприємства, що сприяє підвищенню ефективності бізнес-процесів, розвитку інновацій та формуванню нових конкурентних переваг. Доведено, що використання запропонованої моделі забезпечує підвищення адаптивності підприємства, узгодженість стратегічних цілей із внутрішніми можливостями та формування стійких конкурентних позицій у довгостроковій перспективі. Практичне значення результатів полягає у можливості їх застосування для вдосконалення системи стратегічного управління підприємствами в умовах трансформаційної економіки та післявоєнного відновлення.

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ

О. Є. Шайда — 2026-07-03

У статті досліджено трансформацію підходів до соціальної відповідальності бізнесу в Україні в умовах сучасних викликів, зокрема війни та нестабільного економічного середовища. Акцентується увага на тому, що в контексті повномасштабної війни та перманентної економічної нестабільності в Україні традиційні моделі соціальної активності підприємств зазнають докорінних змін, беручи у фокус не лише зовнішні благодійні ініціативи, а і внутрішню стійкість і безпеку людського ресурсу.Обґрунтовано, що турбота про добробут працівників (wellbeing) стає ключовим елементом етичної бізнес-поведінки та важливим чинником забезпечення стійкості компаній. Детально проаналізовано сучасні ефективні практики забезпечення корпоративного благополуччя, що охоплюють такі складові, як фізична безпека, психоемоційна підтримка, фінансова стабільність та соціальна інтеграція персоналу, а також їх вплив на продуктивність, утримання персоналу та формування корпоративної культури. На основі актуальних статистичних даних доведено економічну доцільність інвестицій у людський капітал та обґрунтовано їх зв’язок із конкурентоспроможністю бізнесу, а також з ключовими показниками операційної ефективності, зокрема рівнем продуктивності праці, темпами відновлення ресурсного стану працівників та здатністю компаній утримувати критично важливі таланти в умовах масової міграції та дефіциту кадрів. Окрему увагу приділено питанням ментального здоров'я та інклюзивності, що в сучасних українських реаліях стають основою формування нової корпоративної культури. Зазначено, що впровадження інноваційних інструментів підтримки персоналу та розвиток емпатичного лідерства є не лише етичним орієнтиром, а й стратегічно обґрунтованою відповіддю на системні загрози. Зроблено висновок про те, що впровадження wellbeing-програм, підтримка психічного здоров’я та розвиток внутрішніх комунікацій є не лише етичним обов’язком бізнесу, але й економічно доцільною стратегією. Висновки статті підтверджують, що бізнес, який ставить у центр своєї стратегії людину, демонструє вищу адаптивність та здатність до стратегічного розвитку навіть у періоди глибокої турбулентності.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА: ГЕНЕЗИС ТА СУЧАСНІ ПРІОРИТЕТИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

В. В. Шляхетко — 2026-07-03

Питання безпеки завжди актуальне для будь-якої соціально-економічної системи, адже визначає здатність її існувати й розвиватися. Стосовно підприємства такі засади ускладнені зв’язками в межах безпекової ієрархії, коли воно створює робочі місця, а відтак впливає на особисту безпеку кожного найманого працівника, та функціонує як первинна одиниця економіки, що безпосередньо визначає усі параметри існування держави. Загалом економічна безпека не може бути проігнорована, зокрема в частині проблеми виключно для власників. Її значимість суттєво вища, а відтак вимагає консолідації держави, науки та бізнесу. Дослідження спрямоване на уточнення змісту поняття «економічна безпека підприємства» на підставі простеження зв’язку з суміжними термінами «безпека» й «економічна безпека», встановлення етапів еволюції щодо діяльності українських підприємств та критичного розгляду найвідоміших підходів. Для формування теоретичного підґрунтя забезпечення економічної безпеки підприємства застосовано методи: індукції та дедукції, порівняння і систематизації — при дослідженні сутнісних характеристик термінів «безпека», «економічна безпека» та «економічна безпека підприємства»; синтезу і аналізу — для простеження етапів еволюції економічної безпеки в умовах українських підприємств; морфологічного аналізу — для критичного огляду відомих підходів і обґрунтування власної позиції щодо безпеки, економічної безпеки та економічної безпеки підприємства; графічний — для наочного подання теоретичного і методичного матеріалу; абстрактно-логічний — для теоретичних узагальнень і висновків дослідження. Уточнено сучасні аспекти сприйняття безпеки, що дозволило запропонувати розуміння цього поняття як стану, процесу й якості, які визначають спроможність підтримувати життєздатність й розвиватися за будь-яких умов й суттєвості впливу факторів. З’ясовано, що проблема економічної безпеки була одна з найбільш складних на сучасному етапі становлення України як держави, що в подальшому надала поштовх до провадження наукових розвідок і стосовно мікрорівня. В межах останніх тридцяти п’яти років сприйняття економічної безпеки в умовах кожного окремого підприємства зазнало вагомих змін, що простежується через актуальні і сьогодні відмінні підходи у трактуванні цього поняття. Авторське бачення економічної безпеки підприємства відмінне баченням переваг, які формуються в межах безпекової ієрархії з акцентом на важливості результативної безпекової діяльності для досягнення цілей й розвитку.