Трансформаційна економіка

ЕМЕРДЖЕНТНА ЯКІСТЬ ОПЕРАЦІЙНО-АДМІНІСТРАТИВНИХ СИСТЕМ У ПАРАДИГМІ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ НА ОСНОВІ КОРИСТУВАЦЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ТА ЯКОСТІ ІНТЕРФЕЙСІВ

Р. Ф. Атаманюк, І. В. Сокирник, Л.В. Киба — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексне дослідження трансформації залученості користувачів та якості цифрових інтерфейсів у структурі операційно-адміністративних систем сучасних організацій у контексті управління змінами. Обґрунтовано, що в умовах інтенсивної цифрової трансформації користувацький досвід (user experience, UX) перестає бути виключно дизайнерським або сервісним елементом і набуває ознак повноцінного управлінського інструменту, здатного впливати на ефективність операційних процесів, результативність адміністративних процедур та загальну адаптивність організаційних систем до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Доведено, що рівень залученості користувачів у взаємодії з цифровими інтерфейсами безпосередньо корелює з якістю управлінських рішень, дотриманням регламентів, швидкістю виконання операцій та стійкістю операційно-адміністративних систем. У статті систематизовано сучасні підходи до оцінювання якості інтерфейсів з позицій управління, з урахуванням не лише ергономічних характеристик, а й організаційних, процедурних та поведінкових аспектів. Особливу увагу приділено інтеграції UX-трансформацій у механізми управління змінами, де якість інтерфейсу розглядається як чинник зниження організаційного опору, підвищення прийняття змін персоналом і користувачами, а також забезпечення узгодженості між стратегічними цілями та операційною діяльністю. Запропонована думка, що ефективно спроєктовані цифрові інтерфейси сприятимуть формуванню прозорих адміністративних процесів та підвищенню дисципліни виконання процедур і підтримують сталість управлінських рішень у динамічному середовищі. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання положень та узагальнених підходів модернізації корпоративних і публічних інформаційних систем, розробленні програм цифрової трансформації, а також у процесі впровадження змін в операційно-адміністративних системах організацій різних секторів економіки.

ОСОБЛИВОСТІ, ОСНОВНІ ФОРМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В СУЧАСНОСТІ

О. В. Богуславський, А. В. Літвін — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті описується сутність та особливості франчайзингу як форми ведення бізнесу. Актуальність дослідження полягає у популярності застосування цієї форми господарської діяльності у всьому світі, у простоті укладання організаційно-правових відносин та у чіткому розумінні підприємств економічних результатів використання готової бізнес-моделі. Франчайзинг розглядається як зручний інструмент розвитку та масштабування підприємницькою діяльності через те, що ним можуть користуватися як і великі компанії, що мають розвинуту афілійовану структуру із різноманітними представництвами у багатьох країн світу, так і для підприємців-початківців, для яких важливим місцем постає мінімізація ризиків та максимізація прибутку із використанням найменших операційних витрат. Метою цієї статті є дослідження сутності франчайзингових відносин як ефективної форми ведення бізнесу та продемонструвати перспективи розвитку франчайзингу як форми ведення підприємництва в умовах воєнного та повоєнного періоду в Україні. Для досягнення поставленої мети було досліджено основні об’єкти та суб’єкти франчайзингу, принципи, які визначають основу таких організаційно-правових відносин, функції франчайзингу, основні моделі, якими користуються підприємства для організації виробничої, операційної та фінансової діяльності, охарактеризовано наповнення франчайзингового пакету. Теоретичний аспект франчайзингу поєднується із емпіричним, показано основний розподіл підприємств, що використовують таку форму ведення бізнесу в розрізі галузей та територіального охоплення, що підтверджує факт цілісності, надійності та системного використання франчайзингу для побудови висококонкурентного та диверсифікованого підприємства, що має довгострокові конкурентні переваги. Описано та охарактеризовано основні тенденції розвитку франчайзингу, його вплив на світове господарство та економіку, напрями концентрації та монополізації ринку, використання інформаційно-комунікаційних технологій для збирання аналітичних даних про успішність позиціонування бренду, включно із репутацією. У підсумках наведено шляхи удосконалення франчайзингової моделі підприємництва та виявлено вразливі місця недосконалості правового забезпечення цього способу ведення бізнесу.

МАРКЕТИНГОВІ ДОМІНАНТИ СИСТЕМИ РОЗПОДІЛУ ТА КОМУНІКАЦІЙ В В2В-ПРОСТОРІ

О. М. Буднік, О. С. Кільніцька, О. Є. Бездітко, О. Ф. Присяжнюк — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Діяльність компаній у сучасному бізнес-просторі характеризується зростанням споживчих вимог до товарних пропозицій, значним розширенням продуктових портфелів підприємств, упровадженням інноваційних товарів і послуг, а також появою великої кількості брендів. Вимоги споживачів посилюються як у B2C-, так і в B2B-секторах, конкуренція стає дедалі агресивнішою, а серйозні структурні трансформаційні виклики та турбулентність глобального бізнес-середовища посилюють необхідність поглиблення спроможності підприємств задовольняти суспільні потреби в товарах і послугах. У зв’язку з цим, підприємствам важливо знаходити способи адаптації до потенційних кризових ситуацій, що слугуватиме основою реалізації їх довгострокових стратегічних рішень. Саме використання маркетингового комунікативного інструментарію, підкріпленого дослідницькою роботою, яка передує виходу компанії на ринок, із комплексним застосуванням аналітичних інструментів, зокрема аналізом релевантних масивів даних, сприятиме ієрархічному розподілу цілей, а також розробленню можливих шляхів їх досягнення. Актуальність даного дослідження також обґрунтовується необхідністю чіткого визначення потрібного ресурсного потенціалу підприємств для забезпечення оптимізації запасів і запобігання виникнення надмірних втрат. Адже, вимогливий характер споживачів спонукає діючі бізнес-одиниці застосовувати інтегровані маркетингові зусилля в розподілі з метою підвищення ефективності діяльності компанії та виявлення можливостей реалізації продукції з мінімальними витратами на основі чіткої специфікації завдань, координації роботи відділів збуту й маркетингу та командної роботи, що стимулюватиме ділову активність компанії та прийняття нею виважених і збалансованих управлінських рішень. Це потребує комплексності дій на основі науково обґрунтованої системи маркетингового планування та ідентифікації маркетингових можливостей і загроз. Таким чином, маркетинг виступає засобом виявлення потенціалу компанії, мінімізації ризиків її діяльності та способом подолання новітніх викликів. Комплексне використання маркетингових технологій, при цьому, залишається основою сталого розвитку та успіху бізнесу в B2B-просторі.

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ОБМЕЖЕННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ У ПРОЦЕСАХ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

О.В. Будько, Т.В. Левченко — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Розкрито інституціональні обмеження та можливості податкової системи в умовах структурних змін національної економіки України, які зумовлені глобалізаційними процесами, цифровою трансформацією, воєнними викликами та завданнями післявоєнного відновлення. Метою статті є визначення інституціональних обмежень і можливостей податкової системи у процесах структурної трансформації національної економіки. Податкову систему розглянуто як складне інституціональне утворення, що поєднує формальні правила оподаткування та неформальні інститути податкової поведінки й довіри, і безпосередньо впливає на інвестиційно-інноваційну активність суб’єктів господарювання та напрям економічного розвитку. Ідентифіковано інституціональні чинники, які знижують ефективність податкового регулювання як інструменту структурних змін, зокрема нестабільність податкового законодавства, фрагментарність і слабку стратегічну узгодженість податкових стимулів, недостатню інтеграцію податкової політики з обліково-аналітичним забезпеченням, фіскальну спрямованість податкового контролю та низький рівень довіри між державою і платниками податків. Визначено, що за таких умов податкові інструменти переважно орієнтовані на короткострокове наповнення бюджету та не формують стабільних умов для інвестування у пріоритетні сектори економіки. Виокремлено напрями інституціонального оновлення податкової системи, реалізація яких посилює її здатність впливати на економічні процеси у довгостроковій перспективі. Приділено увагу інституціональній узгодженості податкової політики зі стратегічними цілями економічного розвитку. Окреслено можливості посилення ролі податкової системи через цільове застосування податкових стимулів, гармонізацію податкових і облікових підходів, упровадження ризик-орієнтованих моделей податкового контролю, розвиток аналітичних інструментів оцінювання та цифровізацію податкового адміністрування. Реалізація зазначених напрямів розглядається як передумова зниження трансакційних витрат, підвищення прозорості економічних процесів і формування інституціонального середовища, яке спроможне підтримувати довгостроковий економічний розвиток.

АГЕНТНА ТРАНСФОРМАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ В АКАДЕМІЧНИХ УСТАНОВАХ

В.М. Гужва — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано концепцію агентної трансформації бізнес-процесів академічних установ як наступного етапу їх цифрової зрілості в умовах розвитку штучного інтелекту та мультиагентних систем. Доведено, що традиційні підходи до автоматизації на основі ERP-, LMS- та електронного документообігу забезпечують переважно формалізацію й регламентацію процедур, однак не гарантують належної адаптивності, персоналізації та швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища, зокрема в умовах турбулентності освітнього ринку та зростання конкуренції. Запропоновано агентно-орієнтований підхід, відповідно до якого бізнес-процеси моделюються як динамічні мережі взаємодіючих інтелектуальних агентів, здатних автономно приймати рішення, координувати дії, навчатися на основі даних та адаптувати поведінку до контексту. Здійснено порівняльний аналіз BPM/BPMN, IDEF0, CMMN, SOA та агентного підходу й визначено їхні обмеження в академічному середовищі з огляду на багатосуб’єктність і слабку формалізованість процесів. Розкрито сутність агентного бізнес-процесу як еволюції класичного workflow до децентралізованої хореографії агентів із цілеспрямованою поведінкою, проактивністю та вбудованою підтримкою роботи з невизначеністю. Представлено практичні кейси агентної трансформації адміністративно-управлінських процесів закладу вищої освіти: цифрової приймальної комісії, децентралізованої системи розумного планування ресурсів і концепції розумного кампусу з самоорганізацією інфраструктури. Для формалізації взаємодії агентів використано UML-діаграми компонентів і діяльності, що забезпечують наочність архітектурних рішень і прозорість логіки функціонування в цифровому середовищі університету. Доведено, що впровадження агентних бізнес-процесів створює підґрунтя для переходу до моделі когнітивного університету, у межах якої управління ґрунтується на даних, аналітиці та прогнозуванні, а освітні траєкторії стають персоналізованими, адаптивними та орієнтованими на досягнення стратегічних цілей сталого інноваційного розвитку установи.

СЕРЕДОВИЩЕ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА СТРУКТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

О.А. Душенко — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню середовища реалізації конкурентних переваг підприємств торгівлі в умовах екзистенційних викликів, що формуються під впливом воєнних ризиків, макроекономічної нестабільності, інституційної турбулентності та цифрових трансформацій. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад та визначення структурних характеристик середовища реалізації конкурентних переваг підприємств торгівлі, а також виявлення трансформацій механізмів їх реалізації у кризовому середовищі. У статті узагальнено еволюцію наукових підходів до трактування конкурентних переваг (галузевий, ресурсний, концепція динамічних здібностей, інституційний підхід) та визначено специфіку їх прояву в торговельній діяльності. Виокремлено структурні компоненти середовища реалізації конкурентних переваг: макроекономічний і безпековий, інституційно-регуляторний, галузево-конкурентний, логістично-інфраструктурний, цифрово-технологічний та соціально-поведінковий. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу для формування стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємств торгівлі в умовах воєнної та посткризової економіки.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СПЕЦІАЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЯХ США, КНР, РФ ТА УКРАЇНИ

А.С. Євлампієв — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано, що цифровізація гібридних загроз переводить спеціальні інформаційні операції (СІО) з формату разових кампаній інформаційно-психологічного впливу у режим безперервного соціотехнічного управління, де ключовим об’єктом ураження стає когнітивний домен (воля, розуміння, мотивація та поведінка цільових аудиторій). Метою дослідження є порівняльний аналіз чотирьох національних моделей застосування цифрових технологій у СІО - інституціоналізовано-нормативної (США), централізовано-партійної (КНР), гібридно-деструктивної (РФ) та адаптивно-мережевої (Україна) та визначення напрямів інституційного розвитку української моделі з урахуванням потреби у вимірюванні когнітивних ефектів. Методологічну основу становить критеріально-матричний підхід у поєднанні зі структурно-функціональним і системним аналізом, що охоплює: інституційну архітектуру та тип управління; міжвідомчу координацію і процедури узгодження паралельних впливів (deconfliction); нормативні межі внутрішнього/зовнішнього впливу; технологічне ядро та доступ до даних; реалізацію циклу “дані → аналіз → план → вплив → оцінка → корекція”; підходи до оцінювання результативності й типові уразливості. Показано, що США формують технологічно зрілу, але нормативно обмежену модель із високою підзвітністю; КНР - модель централізованого когнітивного домінування на основі партійного контролю та військово-цивільного злиття; РФ - проксі-екосистему, орієнтовану на інструменталізацію хаосу, поляризації та ерозії довіри; Україна - модель резилієнтності, що поєднує державні контури з мережевими спільнотами та комерційними цифровими рішеннями. На основі порівняння обґрунтовано трисегментну архітектуру розвитку українських цифрових СІО (координаційний, аналітичний та мережевий виконавчий контури) і запропоновано стандарт оцінювання за схемою “ціль → показник → джерела даних → критерій успіху” з мінімальним пакетом метрик (довіра, поляризація/фрагментація, стійкість інтерпретацій, готовність до дії). Практична цінність результатів полягає у можливості використання запропонованої рамки для вдосконалення міжвідомчої координації, формування політик інформаційної безпеки та розробки етичних і правових запобіжників у цифровій сфері.

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

О.В. Замазій, Н.С. Карвацка, Г.А. Кірюшина, Е.М. Броварний — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретичні та практичні засади обліково-аналітичного забезпечення управлінських рішень автотранспортного підприємства в сучасних умовах господарювання, теоретичні, методичні та організаційні аспекти бухгалтерського обліку послуг автотранспортного підприємства в умовах трансформації економіки, посилення конкуренції та зростання вимог до якості управлінської інформації. Обґрунтовано роль системи обліково-аналітичного забезпечення як ключового інформаційного інструменту управління витратами, доходами та фінансовими результатами діяльності автотранспортних підприємств. Розкрито економічну сутність автотранспортних послуг та визначено їх місце в системі господарської діяльності підприємства з урахуванням специфіки перевізного процесу. У роботі відмічено, що обліково-аналітична система автотранспортного підприємства характеризується високим рівнем деталізації облікових даних, тісною інтеграцією оперативного та бухгалтерського обліку, а також орієнтацією на формування інформаційної бази для аналізу й прийняття ефективних управлінських рішень. Авторами систематизовано основні об’єкти бухгалтерського обліку автотранспортних послуг, зокрема витрати на експлуатацію транспортних засобів, доходи від надання перевезень, розрахунки з замовниками та фінансові результати. Особливу увагу приділено формуванню собівартості автотранспортних послуг, визначенню її складових та впливу організаційно-технологічних чинників на рівень витрат. Проаналізовано діючу систему документального забезпечення обліку автотранспортних послуг, визначено її значення для забезпечення достовірності та повноти облікової інформації. Доведено, що в сучасних умовах господарювання ефективна обліково-аналітична система автотранспортного підприємства є передумовою зміцнення його фінансової стійкості, оптимізації витрат та обґрунтування управлінських рішень. Узагальнено напрями удосконалення обліку автотранспортних послуг з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, цифровізації облікових процесів та потреб управління. Реалізація запропонованих підходів сприятиме підвищенню конкурентоспроможності автотранспортних підприємств і забезпеченню їх сталого розвитку.

МАРКЕТИНГ-ЛОГІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

С. В. Ковальчук, А. В. Корюгін — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Туристичний бізнес України зазнає глибоких трансформацій під впливом повномасштабної війни, цифровізації та змін споживчої поведінки. За цих умов ефективність діяльності туристичних підприємств визначається узгодженістю маркетингових стратегій і логістичних процесів, що формують інтегровану систему маркетинг-логістичного забезпечення. Доведено, що логістика в туризмі охоплює сервісні процеси, цифрові канали дистрибуції, управління клієнтським досвідом і прозорість ланцюгів постачання, тоді як маркетинг трансформується у інструмент прогнозування попиту та координації сервісних потоків. Визначено ключові реалії розвитку туристичного бізнесу в Україні, обґрунтовано стратегічні напрями маркетинг-логістичного забезпечення з урахуванням адаптивності, цифрової інтеграції та клієнтоорієнтованості.

УПРАВЛІННЯ КОМАНДОЮ В УМОВАХ ВІДДАЛЕНОЇ РОБОТИ: ПСИХОЛОГІЧНІ, КОМУНІКАЦІЙНІ ТА ЧАСОВІ АСПЕКТИ

О.В. Костенко, А.С. Кирилова — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Цифрова трансформація, глобалізація та кризові явища останніх років зумовили стрімкий перехід організацій до віддалених і гібридних форматів роботи. У цих умовах змінюються підходи до управління командами, зростає роль психологічної компетентності керівника, цифрової комунікації та ефективного управління часом. Віддалена робота створює нові виклики: зниження рівня особистісної взаємодії, ризики професійного вигорання, складність координації, проблеми контролю результативності та командної згуртованості. У статті досліджено проблематику управління командою в умовах віддаленої роботи в контексті сучасних трансформацій цифрового середовища. Обґрунтовано, що ефективність дистанційних команд визначається не лише технологічним забезпеченням, а інтегрованим поєднанням психологічних, комунікаційних та часових управлінських механізмів. Проаналізовано сучасні наукові підходи до лідерства у віртуальних командах, цифрової комунікації та тайм-менеджменту в умовах розподіленої взаємодії. Встановлено, що ключовими чинниками результативності є довіра, емоційне лідерство, структурованість цифрових каналів, чіткість регламентів та системність планування. Розроблено концептуальну модель інтегрованого управління дистанційною командою, яка включає психологічний, комунікаційний і часовий контури та передбачає їх синергічний вплив на продуктивність і залученість персоналу. Проведено емпіричне дослідження із застосуванням анкетування працівників віддалених команд та множинного регресійного аналізу, що підтвердило статистично значущий вплив зазначених факторів на ефективність командної діяльності. Доведено, що системний тайм-менеджмент має найбільший прямий вплив на продуктивність, проте максимальний результат досягається за умови поєднання всіх трьох управлінських складових. Запропоновано практичні рекомендації щодо формування довіри, регламентації цифрової комунікації та управління навантаженням у дистанційних командах. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення корпоративних політик remote-роботи та програм розвитку управлінських компетентностей.

МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ТЕЛЕМЕДИЦИНИ: ОГЛЯД

А. С. Кравченко, С. О. Рябков — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Телемедицина перетворилася з додаткового методу на важливий компонент сучасних систем охорони здоров'я. Дистанційні консультації, телемоніторинг та інші моделі віртуальної допомоги все частіше інтегруються в рутинні клінічні шляхи, особливо при лікуванні хронічних захворювань та в умовах обмеженого доступу до послуг особистого прийому. Телемедицина покращує доступність, безперервність медичної допомоги та зменшує кількість госпіталізацій, яких можна уникнути, одночасно підвищуючи ефективність маршрутизації пацієнтів. Водночас вона являє собою ресурсоємну та організаційно складну технологію охорони здоров'я, яка вимагає інвестицій у цифрову інфраструктуру, програмні платформи, кібербезпеку, навчання робочої сили та сумісність з електронними системами охорони здоров'я. Тому самої лише клінічної ефективності недостатньо для широкомасштабного впровадження, а особам, що приймають рішення, потрібні докази економічної ефективності та доступності в рамках оцінки медичних технологій. Телемедицина функціонує як складне втручання, результати якого залежать від взаємодіючих детермінант, включаючи характеристики пацієнтів, клінічні протоколи, технологічні особливості, організаційні робочі процеси та цифрову грамотність, що обмежує перенесення результатів у різних контекстах. У дослідженні систематизовано основні підходи до економічної оцінки, що застосовуються до телемедицини, включаючи аналіз економічної ефективності, корисності витрат, впливу на бюджет та наслідків витрат, з акцентом на вимірювання витрат, оцінку результатів та оцінку невизначеності. Методологічна розробка поєднує елементи систематичного та охоплюючого огляду, що відповідають стандартам PRISMA 2020 та CHEERS 2022. Включені дослідження порівнювали телемедицинські втручання зі звичайним доглядом та повідомляли про аналітичну перспективу, часовий горизонт та аналіз невизначеності. Результати вказують на переважання аналізів економічної ефективності та співвідношення витрат та корисності, тоді як аналіз впливу на бюджет залишається недостатньо застосованим, незважаючи на його важливість для рішень щодо впровадження. Економічні вигоди в основному пов'язані зі зменшенням кількості госпіталізацій та покращенням якості життя. Ключові методологічні проблеми включають точний розрахунок витрат, моделювання довгострокових результатів та чутливість до темпів впровадження та витрат на інфраструктуру. Тому оцінка телемедицини вимагає інтегрованої оцінки ефективності, економічної доцільності та доступності для підтримки прийняття рішень у сфері охорони здоров'я на основі доказів.

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДОВА СТРАТЕГІЇ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ КНР

Л.П. Кудирко, А.В. Казанішен — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Однією із нагальних проблем держав в умовах загострення геополітичних викликів є утримання на прийнятному рівні продовольчої безпеки. Метою даної статті є визначення теоретичних засад та практичних механізмів реалізації сучасного концепту продовольчої безпеки у вимірі пріоритетів макроекономічної стійкості КНР. Авторами виявлено, що запит на оновлення концепції продовольчої безпеки зумовлений впливом на національний економічний розвиток сучасного Китаю низки деструктивних чинників ендогенного та екзогенного походження. В процесі дослідження було ідентифіковано кілька важливих пріоритетів оновленої стратегії продовольчої безпеки, зокрема жорсткий державний контроль за збереженням земель сільськогосподарського призначення, досягнення технологічного імпортозаміщення в агросекторі, реорганізація ланцюгів постачання продовольства, диверсифікація та перегляд стратегічних партнерств з країнами-постачальниками продовольства в КНР. Авторами визначено, що реалізація проєкту «Продовольчий шовковий шлях» передбачає активне інвестування КНР в інфраструктуру та переробну індустрію країн-партнерів, створюючи замкнуті ланцюги виробництва та збуту продовольства, що не залежать від геополітичних ризиків. Таким чином нинішній Китай здійснює цілеспрямований перехід від купівлі сировини до контролю над усіма етапами виробництва продовольчих товарів за кордоном. Це створює систему, де навіть імпортоване продовольство фактично контролюється китайським капіталом, що є формою екстерриторіального самозабезпечення. Теоретична значимість дослідження полягає в розширенні знань про потенціал та секторальні обмеження трансформації національних стратегій розвитку від моделі «глобальної інтеграції» до моделі «захищеної автономії». Практична цінність зумовлена можливістю імплементації пропонованих Китаєм механізмів забезпечення продовольчої безпеки з метою нівелювання геополітичних ризиків та здійснення на цьому підґрунті модернізаційних процесів в інших стратегічних секторах економіки. Перспективи подальших досліджень вбачаються в обґрунтуванні новітніх підходів в реалізації зовнішньоторговельної експансії України як вагомого гравця в глобальній продовольчій системі в умовах модернізації стратегії продовольчої безпеки КНР.

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ VS СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ МОДЕРНІЗАЦІЇ СЕКТОРУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ

П.О. Куцик, П.М. Коваль — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено проблемні аспекти функціонування та визначено стратегічні орієнтири модернізації сектору малого та середнього підприємництва (МСП) України. Обґрунтовано, що сектор МСП виконує системоутворюючу роль у забезпеченні структурної гнучкості національної економіки, формуванні сприятливого підприємницького середовища, підтриманні зайнятості населення та розширенні внутрішнього ринку. Встановлено, що попри значний потенціал розвитку, вітчизняний сектор МСП стикається з низкою системних обмежень, зокрема недостатньою капіталізацією, обмеженим доступом до довгострокових фінансових ресурсів, нестабільністю регуляторного середовища, фрагментарністю інституційної підтримки, низьким рівнем інтеграції у глобальні ланцюги доданої вартості, технологічною відсталістю та дефіцитом висококваліфікованих кадрів. Доведено, що стратегічна політика модернізації сектору МСП повинна базуватися на принципі узгодженості між ідентифікованими проблемами та інструментарієм їх подолання, що дозволяє підвищити прикладну результативність державної регуляторної політики. Визначено ключові стратегічні орієнтири модернізації сектору МСП України, серед яких (1) інституційна модернізація бізнес-середовища, (2) фінансово-інвестиційне зміцнення, (3) формування прозорої та конкурентної підприємницької екосистеми, (4) техніко-технологічна та інноваційна трансформація, (5) розвиток соціально-трудових відносин та людського капіталу, (6) глобальна інтеграція та розвиток експортного потенціалу. Обґрунтовано необхідність реалізації комплексного підходу до модернізації сектору МСП, який передбачає узгодження інструментів державної політики на різних інституційних рівнях, розвиток партнерських взаємозв’язків між бізнесом, державними органами та науково-освітнім середовищем, забезпечення прозорих регуляторних умов для ведення підприємницької діяльності. Зроблено висновок, що реалізація визначених стратегічних орієнтирів сприятиме подоланню структурних дисфункцій розвитку підприємницького сектору, підвищенню його конкурентоспроможності, інноваційності та інтегрованості у глобальний економічний простір.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

В.О. Мазур — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено методологічні підходи до оцінювання ефективності регулювання ринкової економіки в умовах сучасних трансформацій, глобалізаційних процесів, підвищеної нестабільності та зростання соціально-економічних ризиків. Обґрунтовано, що державне регулювання є невід’ємним елементом функціонування ринкової економіки, а його ефективність визначає здатність економічної системи забезпечувати макроекономічну стабільність, соціальну рівновагу та сталий розвиток. У роботі узагальнено теоретичні підходи до трактування категорії «ефективність» як співвідношення досягнутих результатів і витрат ресурсів, а також як ступінь досягнення визначених соціально-економічних цілей за мінімізації негативних наслідків державного втручання. Визначено, що ефективність регулювання ринкової економіки доцільно розглядати як ступінь досягнення визначених соціально-економічних цілей за умови оптимального використання ресурсів та мінімізації негативних наслідків державного втручання. На основі аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених систематизовано ключові методологічні підходи до оцінювання ефективності регулювання ринкової економіки: інституційний, системний, індикаторний та ризик-орієнтований. Доведено, що інституційний підхід дозволяє оцінити якість нормативно-правового середовища та ефективність «правил гри» в економіці; системний – врахувати взаємозв’язки між підсистемами ринкової економіки та довгострокові наслідки регуляторних рішень; індикаторний – забезпечити кількісне вимірювання результативності державної політики за допомогою системи макроекономічних, соціальних та інституційних показників; ризик-орієнтований – оцінити здатність держави мінімізувати економічні та соціальні ризики й запобігати кризовим явищам. Обґрунтовано доцільність застосування комплексного методологічного підходу, який інтегрує зазначені підходи в єдину аналітичну модель та забезпечує всебічну, об’єктивну й глибоку оцінку ефективності регулювання ринкової економіки. Зроблено висновок, що використання інтегрованої методології підвищує якість управлінських рішень і сприяє адаптації державної економічної політики до сучасних викликів розвитку.

МІЖНАРОДНЕ ІНВЕСТУВАННЯ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Ю.Б. Малиновська, Р.І. Пігур, Н.М. Вербівський, О.О. Ковалько — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено роль міжнародного інвестування як чинника економічного розвитку в умовах глобальної геополітичної та фінансової нестабільності. Обґрунтовано вплив прямих іноземних інвестицій на економічне зростання, модернізацію виробничих потужностей, трансфер технологій та інтеграцію національних економік у світові ринки. Наголошено, що міжнародний рух капіталу виступає не лише джерелом додаткових фінансових ресурсів, а й важливим інструментом формування інноваційного потенціалу держави. Проаналізовано динаміку інвестиційних потоків у глобальному та регіональному вимірах, зокрема на прикладі України, та виявлено їх високу чутливість до макроекономічних, інституційних і безпекових факторів. Встановлено, що коливання валютних курсів, рівень інфляції, стан платіжного балансу, податкова політика та ефективність судової системи істотно впливають на рішення іноземних інвесторів. Визначено ключові ризики й бар’єри міжнародного інвестування, серед яких інституційна слабкість, корупційні практики, недостатній рівень захисту прав власності, обмежений доступ до фінансових ресурсів і нерозвиненість інфраструктури. Окреслено сучасні тенденції трансформації глобальних інвестиційних потоків, зумовлені цифровізацією економіки, розвитком «зеленої» енергетики, регіоналізацією виробничих ланцюгів і посиленням ролі транснаціональних корпорацій. Підкреслено зростання значення інвестицій у високотехнологічні галузі, логістику, агропромисловий комплекс та сферу ІТ. Запропоновано комплекс рекомендацій щодо стимулювання припливу іноземного капіталу шляхом удосконалення інституційного середовища, розвитку інвестиційної інфраструктури, впровадження фінансових стимулів і механізмів страхування ризиків. Серед пріоритетних заходів визначено реформування судової системи, забезпечення прозорості регуляторної політики, створення індустріальних парків і спеціальних економічних зон, розширення інструментів державно-приватного партнерства, а також активізацію співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Реалізація запропонованих заходів сприятиме формуванню сприятливого інвестиційного клімату, підвищенню довіри з боку міжнародних партнерів та забезпеченню довгострокового економічного зростання.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОГО СЕРЕДОВИЩА СТИМУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА У КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ВОЄННОГО СТАНУ ТА УЗГОДЖЕННЯ З ПОДАТКОВИМ ПРАВОМ ЄС

Т.В. Мединська — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти трансформації податкової системи України в умовах повномасштабної агресії та необхідності євроінтеграції. Проаналізовано ключову суперечність між потребою наповнення бюджету для сектору оборони та ризиками пригнічення ділової активності через посилення фіскального тиску. Вивчено європейський досвід формування податкових стратегій (технологічно-індустріальної, інвестиційної та моделі «держави добробуту»), що дозволило обґрунтувати можливість збереження національних податкових преференцій при гармонізації непрямого оподаткування з правом ЄС. Особливу увагу приділено критичному аналізу «Національної стратегії доходів до 2030 року» та Закону №4015-ІХ стосовно змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану. Доведено, що радикальне реформування спрощеної системи оподаткування та підвищення військового збору для прозорого бізнесу створює загрозу тінізації економіки та зниження конкурентоспроможності, зокрема в IT-секторі (режим Дія.City). Автором обґрунтовано, що детінізація та ефективне адміністрування є пріоритетнішими за зростання податкових ставок. Сформульовано комплекс пропозицій щодо вдосконалення податкового середовища у контексті викликів воєнного стану та узгодження з податковим правом ЄС: заміна підвищення військового збору зростанням ставки ПДВ на 2% як менш дискримінаційного інструменту; впровадження диференційованих ставок для ФОП; забезпечення стабільності умов оподаткування у межах правового режиму Дія.City, що є ключовим фактором для збереження та розвитку ІТ-галузі в Україні; забезпечення незмінності умов для інноваційних галузей. Запропоновано конкретні механізми покращення адміністрування місцевих майнових податків через синхронізацію реєстрів та розширення повноважень органів місцевого самоврядування, спрощення процедури інформування населення і бізнесу про встановлені розміри платежів тощо. Доведено необхідність переходу від суто фіскальної моделі до регуляторної, яка б враховувала специфічні ризики воєнного стану та стратегічні інтереси України на шляху до спільного ринку ЄС.

ФОРМАТИ ПРИКЛАДНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ МАРКЕТИНГУ В КОМПЛЕКСІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

С.М. Мельник — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено вирішенню проблеми ідентифікації ознак прикладної реалізації концепції маркетингу в складових конкурентоспроможності підприємств. Доведена дослідницька актуальність представлення конкурентоспроможності з позицій сучасної концепції маркетингу, яке не знайшла прикладного втілення. Досліджені трансформації концепції маркетингу, що враховують зміни засобів і сфер реалізації маркетингових рішень щодо задоволення потреб суб’єктів ринку. Обґрунтована доцільності розширення переліку секторальних форматів реалізації концепції маркетингу, зокрема, маркетингу закупівель, маркетингу персоналу і маркетингу інвестицій. Запропоновано трактування змісту конкурентоспроможності підприємств як сукупності інтегрованих конкурентних здатностей суб’єктів, що виявляють свою дію на цільових конкурентних ринках і спрямовані на реалізацію наявних можливостей заволодіння відповідними предметами конкуренції у вигідному для себе режимі взаємодії маркетингового потенціалу і функціоналу, які формують ресурсне забезпечення виробничого процесу. Визначені предмети конкуренції: на товарному ринку – купівельні кошти споживачів, трансформовані в обсяг реалізованої продукції; на кадровому ринку – чисельність персоналу необхідної якості; на інвестиційному – інвестиційні ресурси. Їх відносний рівень визначає товарну, кадрову та інвестиційну реалізовану конкурентоспроможність підприємств, яка є наслідком використаного маркетингового функціоналу, обмеженого 6наявним маркетинговим потенціалом. Визначено, що сукупність секторальних (товарної, кадрової, інвестиційної) і статусних (досягнутої, функціональної, потенційної) компонент складають комплекс конкурентоспроможності підприємств, що відображає результат прикладної реалізації концепції маркетингу. Новизна дослідження полягає у визначенні механізму прикладної реалізації концепції маркетингу в складових комплексу конкурентоспроможності підприємств, рушійною силою якого є задоволення потреб усіх учасників конкурентного ринку.

ВІТЧИЗНЯНИЙ РИНОК БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ: СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ І КЛЮЧОВІ ТЕНДЕНЦІЇ

П.Д. Нагорний, Л.В. Антонюкова — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Актуальність теми статті зумовлена тим, що в умовах воєнної агресії проти України, посилення макроекономічної нестабільності та зростання фінансових ризиків вітчизняні комерційні банки вимушені здійснювати пошук найбільш ефективних та стабільних джерел формування фінансових ресурсів. З позиції забезпечення безперервності функціонування банківських установ, підтримки їх ліквідності та фінансової стійкості ключову роль відіграють строкові депозитні вкладення, які дозволяють формувати прогнозовану ресурсну базу. Водночас складна політична та економічна ситуація, зумовлена воєнними діями, спричиняє зниження довіри населення і суб’єктів господарювання до банківської системи та зростання схильності до зберігання заощаджень у готівковій формі. Метою статті є дослідження сучасного стану, структури та динаміки вітчизняного ринку банківських депозитів, визначення ролі строкових вкладень у формуванні зобов’язань комерційних банків України та аналіз депозитних продуктів провідних банківських установ. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема аналіз і синтез, статистичний та структурно-динамічний аналіз, порівняльний і графічний методи. У статті проаналізовано обсяги та структуру зобов’язань комерційних банків України за період 2020-7 місяців 2025 року на основі офіційних даних Національного банку України. Визначено місце строкових депозитів у формуванні загального обсягу банківських зобов’язань у розрізі основних категорій вкладників: фізичних осіб, суб’єктів господарювання, небанківських фінансових установ та інших банків. Доведено, що саме строкові вкладення фізичних осіб відіграють провідну роль у формуванні ресурсної бази комерційних банків, попри зниження їх питомої ваги у довоєнний та воєнний періоди. Здійснено ідентифікацію десяти найбільших банків України за обсягом залучених строкових депозитів та проаналізовано структуру їх депозитних портфелів у розрізі власників коштів. Досліджено діючі процентні ставки за депозитними продуктами п’яти банків-лідерів та проведено порівняльну оцінку дохідності строкових вкладів фізичних осіб з урахуванням оподаткування та капіталізації відсотків. Отримані результати можуть бути використані у процесі формування депозитної політики комерційних банків та при подальших наукових дослідженнях розвитку фінансового ринку України.

КОНФЛІКТ МІЖ СОЦІАЛЬНОЮ МІСІЄЮ ТА ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ МІСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО ТРАНСПОРТУ

О.Ю. Палант, В.О. Приймак — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження конфлікту між соціальною місією та економічною ефективністю функціонування міського громадського транспорту на прикладі метрополітенів, що є ключовими елементами транспортної системи великих міст. Обґрунтовано, що зазначений конфлікт має інституційний характер і відтворюється через тарифне регулювання, бюджетні обмеження, особливості попиту та структуру витрат. Запропоновано аналітичну рамку оцінювання ефективності метрополітенів, яка поєднує фінансові, соціально-економічні та інституційні показники. У роботі обґрунтовано, що фінансова збитковість метрополітенів не може розглядатися як індикатор їх неефективності, оскільки значна частина створюваних ними вигод має соціально-економічний характер і не відображається у фінансових результатах підприємств. Авторський внесок полягає у формалізації зазначеного конфлікту на основі адаптації підходу cost-benefit analysis до умов функціонування метрополітенів, а також у розробці типології проявів конфлікту між соціальною функцією та вимогами економічної стійкості. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні інтегральних показників соціальної ефективності (sNPV, sBCR, sIRR) для оцінювання діяльності метрополітенів та у запропонованому підході до кількісного визначення дефіциту тарифного фінансування як економічного результату реалізації соціальної місії. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання органами місцевого самоврядування та транспортними підприємствами для обґрунтування обсягів бюджетної (зовнішньої) підтримки, вибору моделей фінансування та оцінювання ефективності інвестиційних рішень у сфері міського громадського транспорту, зокрема метрополітенів. Основні висновки дослідження підтверджують, що за умов соціально орієнтованої тарифної політики метрополітени генерують додатний сукупний соціально-економічний ефект, що обґрунтовує доцільність їх муніципальної підтримки навіть за відсутності фінансової самодостатності. Також доведено доцільність переходу від дихотомії «соціальна місія – ефективність» до моделі керованого балансу із застосуванням підприємницьких інструментів у межах публічного сектору.

ГІБРИДНІ СТРАТЕГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БРЕНДІВ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Н.П. Скригун, І.А. Бойко, К.Ю. Семененко — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено сутність гібридних стратегій ціноутворення. Обґрунтовано доцільність поєднання преміального та бюджетного цінових сегментів у межах одного бренду або товарного портфеля як інструменту підвищення конкурентоспроможності, адаптації до поляризації споживчого попиту та задоволення потреб різних соціально-економічних груп споживачів. Узагальнено основні види гібридних стратегій, серед яких преміально-масові, якісно-диференційовані, канально-гібридні, сезонно-часові, пакетні, персоналізовані, соціально-орієнтовані та екологічні, визначено інструменти їхньої реалізації та очікувані ефекти для бізнесу. Показано, що на ефективність цих стратегій істотно впливає узгодженість цінової політики з маркетинговими комунікаціями, чітке позиціонування товарних пропозицій та інтеграція ключових показників ефективності (KPI), що дозволяє кількісно оцінити фінансові, маркетингові та репутаційні результати діяльності підприємства. Виокремлення переваг і недоліків гібридних стратегій сприяє ефективнішому прийняттю управлінських рішень, оптимізації цінової політики та адаптації маркетингових інструментів під потреби конкретних сегментів споживачів. Зазначено, що ефективність гібридного ціноутворення значною мірою залежить від узгодженості з маркетинговими комунікаціями та стратегічними цілями підприємств. Доведено, що впровадження гібридних стратегій дозволяє забезпечити одночасне охоплення масових і преміальних сегментів, підвищити доходність та рентабельність підприємств, зміцнити репутаційний капітал і конкурентну позицію брендів, а також сприяти сталому розвитку підприємств харчової промисловості. Підкреслено практичну цінність дослідження, оскільки запропоновані підходи до класифікації та реалізації гібридних цінових стратегій можуть бути використані для розроблення ефективних управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані для подальшої оптимізації маркетингових інструментів та адаптації цінових моделей до змін ринкового середовища, що сприятиме підвищенню довгострокової стійкості брендів.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

І.В. Сокирник, І.М. Комарницький, О.А. Іванов — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретико-методологічні засади формування стратегії конкуренції підприємства в умовах цифрової економіки, що характеризується високою динамічністю, технологічною мінливістю та зростанням ролі цифрових платформ, даних і інновацій. Актуальність теми зумовлена фундаментальними змінами конкурентного середовища ,оскільки в умовах цифрової економіки традиційні ринки доповнюються новими екосистемами, де швидкість адаптації, управління даними та мережеві ефекти стають визначальними факторами розвитку учасників ринку. Зазначено, що цифрові технології з інструменту підвищення ефективності перетворилися на ключовий фактор виживання підприємств і формування їхніх стійких конкурентних переваг. У роботі визначено, що стратегія конкуренції, як складова стратегічного управління, в умовах цифрової економіки заснована на конкурентних перевагах нового типу, спрямована на зміцнення конкурентної позиції підприємства та реалізується за рахунок системи змін,ключовими елементами якої є цифрова трансформація та створення організаційної культури, що підтримує такі зміни. Зазначено, що в умовах цифрової економіки класичні стратегії лідерства за витратами, диференціації та фокусування набувають нового змісту. Використання сучасних цифрових технологій, штучного інтелекту, великих даних, цифрових платформ дозволяє підприємствам одночасно реалізовувати елементи кількох конкурентних стратегій. Особливу увагу приділено українському контексту, в якому цифровізація розглядається як один із ключових механізмів адаптації бізнесу до умов повномасштабної війни та кризових викликів. Зазначено, що в умовах середовища з високим рівнем непередбачуваності необхідним є перехід від класичних довгострокових планів до конкурентних стратегій високої адаптивності та резистентності. Автором запропоновано алгоритм формування конкурентної стратегії, що включає три ключові етапи: аналіз цифрової трансформації конкретної бізнес-сфери; оцінку «цифрового розриву» та компетенцій персоналу, прийняття рішення щодо використання платформних моделей або стратегій со-конкуренції. Сформульовано висновок, що стратегія в цифрову епоху трансформується у гнучкий інструмент управління можливостями,а для її реалізації необхідна система змін. Успіх підприємства залежить від здатності інтегрувати традиційні методи конкурентної боротьби з інноваційними та цифровими рішеннями.

ВИКЛИКИ ТА СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ РИНКУ ПРАЦІ

А.В. Соколов, О.І. Карпенко, О.О. Науменко — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу викликів та стратегій управління людським капіталом підприємств в умовах цифровізації ринку праці України. Обґрунтовано, що цифровізація економіки, поширення автоматизації, цифрових платформ та інструментів штучного інтелекту зумовлюють структурні зміни попиту на працю, зміну змісту трудових функцій і підвищення вимог до якості людського капіталу. Показано, що в сучасних умовах саме людський капітал виступає ключовим чинником забезпечення конкурентоспроможності, інноваційного розвитку та фінансової стійкості підприємств. Акцентовано увагу на специфіці цифрової трансформації ринку праці в Україні, яка ускладнюється наслідками війни, демографічними втратами, дефіцитом робочої сили, нерівномірним розвитком цифрової інфраструктури та обмеженим доступом підприємств до фінансових ресурсів. Зазначено, що ці чинники посилюють ризики структурного дисбалансу на ринку праці та загострюють проблему невідповідності між потребами роботодавців і наявними компетентностями працівників. Визначено ключові виклики управління людським капіталом, зокрема дефіцит цифрових компетентностей, низький рівень використання інструментів штучного інтелекту, кіберзагрози, неадаптованість кадрових стратегій до гнучких форм зайнятості та цифрових форматів організації праці. У статті систематизовано основні стратегії управління людським капіталом підприємств в умовах цифровізації ринку праці, серед яких стратегії розвитку цифрових компетентностей персоналу, стратегії цифровізації HR-процесів та інтеграції штучного інтелекту в управлінські рішення, стратегії запровадження гнучких моделей зайнятості, а також стратегії залучення та утримання талантів. Стратегії управління людським капіталом підприємств в умовах цифрової трансформації ринку праці мають комплексний характер і повинні реалізовуватися у взаємозв’язку між собою. Доведено, що комплексна реалізація зазначених стратегій сприяє підвищенню адаптивності підприємств до змін зовнішнього середовища та ефективному використанню потенціалу людського капіталу.

ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА ТА СТРУКТУРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ У ФОРМУВАННІ ДОВГОСТРОКОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

М.С. Татар — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

Економічна свобода визнається фундаментальним інституційним детермінантом довгострокового економічного розвитку, оскільки вона формує стимули для інвестицій, підприємництва, інновацій та ефективного розподілу ресурсів. Метою статті є дослідження ролі економічної свободи як структурного детермінанта довгострокового економічного розвитку, аналіз поточного положення України в глобальному індексі економічної свободи світу, визначення інституційних факторів, що визначають її низький рейтинг у 2023 році, та оцінка механізмів, за допомогою яких ці обмеження впливають на довгостроковий економічний, соціальний та інституційний розвиток. На відміну від короткострокових макроекономічних коливань, довгостроковий розвиток залежить від стабільних інституційних конфігурацій, які впливають на динаміку продуктивності, накопичення капіталу, структурну трансформацію та стійкість до потрясінь. Економічна свобода, згідно з Індексом економічної свободи, вимірюється за п’ятьма ключовими показниками: розмір уряду, правова система та захист прав власності, стабільність грошової системи, свобода міжнародної торгівлі та рівень регулювання. У дослідженні представлено порівняльний аналіз рейтингу України та проаналізовано ключові детермінанти економічної свободи. Особлива увага приділяється інституційним слабкостям у правовій системі та захисті прав власності, регуляторному тягарю, макроекономічній нестабільності та якості управління, які разом обмежують економічну автономію та довгостроковий потенціал зростання. Триваюча повномасштабна війна ще більше посилила структурні обмеження через розширення державного втручання, перебої в торгівлі та посилення невизначеності. У статті розширено детермінанти економічної свободи, визначено їхні механізми впливу та оцінено їх поточний стан в Україні. На основі цієї оцінки запропоновано рекомендації щодо зміцнення незалежності судової влади, підвищення ефективності регулювання, підвищення монетарної стабільності, розширення торговельної інтеграції, зменшення корупції та підтримки післявоєнної відбудови. Результати дослідження свідчать про те, що покращення економічної свободи є важливим для відновлення довіри інвесторів, сприяння підприємництву, підвищення продуктивності та забезпечення сталого економічного та соціального розвитку в Україні.

ПІДТРИМКА ТА ВІДНОВЛЕННЯ РЕПУТАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ ЗАСОБАМИ БРЕНД-КОМУНІКАЦІЙ У КОНТЕКСТІ ВІЙНИ ТА СУСПІЛЬСТВА РИЗИКУ

Є.В. Шкуров — Thu, 09 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано, що у воєнних потрясіннях і під час повоєнної відбудови репутація території стає практичним критерієм довіри, який зменшує невизначеність для зовнішніх і внутрішніх акторів та визначає їхню готовність до підтримки й кооперації. Мета статті – концептуалізувати механізми підтримки та відновлення репутації територій у воєнному контексті як складника резильєнтного маркетингу в умовах суспільства ризику. Методологічну основу становить теоретико-концептуальний аналіз підходів до ризику, репутації та кризових комунікацій. Запропоновано інтегровану схему, у якій стратегічний наратив і публічна дипломатія формують змістову рамку, тоді як процедура комунікаційного врядування забезпечує її достовірність. Наукова новизна статті полягає в детальному опрацюванні цифрового виміру репутаційної діяльності. Соціальні мережі створюють додатковий шар інтерпретацій, тому моніторинг, верифікація та синхронізація повідомлень перетворюються на безперервні управлінські практики. Збалансоване поєднання інструментів резильєнтного маркетингу – від традиційних практик територіального брендингу до впровадження новітніх цифрових каналів комунікації – формує основу для збереження репутаційної стійкості. Практичне значення результатів полягає в можливості застосування запропонованого комплексу механізмів у діяльності центральних і місцевих органів публічної влади, комунікаційних команд, партнерських мереж і представників діаспори. Обґрунтовано, що підтримка репутації під час активної фази війни потребує точних і регулярних оновлень, чіткого розмежування інструктивної та адаптивної інформації, координації за принципом «єдиного голосу» та системного моніторингу. Відновлення репутації після піку кризи ґрунтується на верифікованих змінах, переосмисленні позиціонування, посиленні локальної солідарності та залученні третіх сторін як незалежного підтвердження. Особливу увагу приділено необхідності вимірювального циклу: регулярні опитування зацікавлених сторін у поєднанні з аналізом цифрового інформаційного середовища дають змогу виявляти розриви між офіційними заявами та суспільними сприйняттями й коригувати комунікаційну лінію на доказовій основі.