Трансформаційна економіка

ОСОБЛИВОСТІ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У ВІДБУДОВЧІЙ ТА МОДЕРНІЗАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЧНИХ ПАРАДИГМАХ

Р. О. Гребеножко — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано концептуальні й методологічні аспекти дослідження процесів повоєнного відновлення та модернізації економік на прикладі країн, які зазнали впливу збройних конфліктів та продемонстрували успішні підходи до економічного відновлення. Серед таких підходів - податкові реформи, реалізація інвестиційних програм, діджиталізація економічних процесів і підтримка інновацій. Зазначено важливість інтеграції цього досвіду в розробку української моделі повоєнної реконструкції. Основна увага зосереджена на ролі фіскальної політики у забезпеченні економічного відновлення, а також на вивченні історичного досвіду країн, які успішно подолали наслідки значних руйнувань. Розглянуто вплив фіскальної політики на соціально-економічну стабільність, мобілізацію ресурсів і створення передумов для сталого розвитку. Визначено, що ефективність фіскальної політики значною мірою залежить від здатності урядів адаптувати її до специфічних умов воєнного та післявоєнного періодів. Проаналізовано основні заходи, спрямовані на стимулювання економічного зростання, боротьбу з інфляцією, підтримку вразливих груп населення та відновлення критичної інфраструктури. Окремо розглянуто значення стимулюючої фіскальної політики в умовах кризи. Такий підхід включає збільшення соціальних витрат, стимулювання попиту та залучення інвестицій. Разом із тим аналізуються ризики, зокрема можливість корупції та зростання дефіциту бюджету. Також підкреслюється роль стримуючої політики для запобігання економічному перегріву в період відновлення. У статті представлено систематизацію цілей, інструментів і принципів фіскальної політики для етапів повоєнного відновлення та модернізації. У післявоєнний період пріоритетними завданнями є відновлення інфраструктури, підтримка населення та стабілізація економіки, тоді як на етапі модернізації основна увага зосереджується на стимулюванні інновацій, залученні інвестицій і міжнародній інтеграції. Наголошено на важливості прозорості, справедливості та гнучкості фіскальної політики для досягнення довгострокового економічного зростання та перспективного сталого розвитку.

УПРАВЛІНСЬКИЙ ПІДХІД ДО РОЗГЛЯДУ SMART CITY ЯК СУСПІЛЬНОГО ПРОСТОРУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

О. В. Немировська — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Еволюція міст у стійкі та інтелектуальні структури пройшла значний шлях завдяки інтеграції Штучного Інтелекту (далі – ШІ) та Інтернету Речей (далі – ІР). Це дослідження систематично аналізує 133 наукових статтей, опублікованих у період між 2014 та 2021 роками, переважно з джерел Scopus (90%) та WoS (70%). Зосереджуючись на ключових сферах інтелектуальних міст, таких як охорона здоров'я, освіта, довкілля, управління відходами, мобільність, сільське господарство, управління ризиками та безпека, аналіз досліджує застосування ШІ. Поширення ШІ для операційної автоматизації, прийняття рішень на основі даних та покращення довкілля зумовлює виникнення регуляторних викликів, які охоплюють питання, пов'язані з конфіденційністю, дискримінацією у наданні послуг та етичними аспектами. Підкреслено вплив впровадження ШІ, особливо в охороні здоров'я після глобальної кризи здоров'я 2019 року, акцентуючи ключову роль алгоритмів ШІ, таких як ANN, RNN/LSTM, CNN/R-CNN, DNN та SVM/LS-SVM, у формуванні траєкторій розвитку міст. Це дослідження надає уявлення про багатогранні наслідки впровадження ШІ в інтелектуальних містах, пропонуючи всебічний огляд переваг, викликів та трансформаційного потенціалу цих технологій у різних секторах міського середовища. Розвиток інтелектуальних міст, заснований на інтеграції ШІ й ІР, створює нові можливості для маркетингу територій та стратегічного розвитку регіонів. Використання передових технологій не лише підвищує комфорт та ефективність життя мешканців, але й робить регіони привабливішими для інвестицій та бізнесу, що сприяє зростанню економічного потенціалу. Впровадження інноваційних рішень для оптимізації міських сервісів допомагає створити імідж прогресивного регіону, здатного забезпечити сучасні умови для життя та ведення бізнесу. Стратегічний розвиток з акцентом на екологічність, безпеку та якість послуг формує конкурентну перевагу для регіонів, залучаючи нових резидентів та таланти. Таким чином, інтелектуальні міста стають важливим фактором у довгостроковій стратегії економічного зростання та сталого розвитку регіонів, підвищуючи їхню привабливість на глобальному рівні.

РОЗРОБКА МЕХАНІЗМУ ДІАГНОСТИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

В. В. Нор — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

В статті вирішено актуальну задачу щодо розробки та обґрунтування механізму діагностики економічної безпеки підприємства. Об’єктом дослідження є економічна безпека підприємства. Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні аспекти побудови механізму діагностики економічної безпеки підприємства. Метою дослідження є розробка комплексного механізму діагностики економічної безпеки підприємства, який буде відповідати сучасним вимогам бізнес-середовища. Зазначено, що управління процесами діагностики є складним і комплексним завданням, тому розробка чіткої процедури послідовності дій діагностики стану економічної безпеки є важливим завданням. Розроблений механізм включає не тільки обов’язкові етапи діагностики, від аналізу до встановлення діагнозу, а і управлінські дії, які будуть ґрунтуватися на методологічному, організаційному і ресурсному забезпеченні, включаючи моніторинг і контроль дій, відповідність стратегічним і тактичним планам розвитку підприємства. Розроблений механізм представляє собою багаторівневу систему взаємодії блоків аналітичного, організаційного і виконавчого забезпечення. Механізм діагностики вдосконалений в частині аналітичного забезпечення, через застосування моделі інтегрального індексу оцінювання рівня економічної безпеки (IES), що дає змогу ідентифікувати стани небезпеки підприємства. Механізм діагностики складається з блоків і процесів сканування, очищення даних, аналітики, прогнозування, планування управлінських дій, оцінювання їх ефективності, виконання, моніторингу і корекції управлінських впливів, що підвищує точність діагностики і коректність процесів управління. Чітка взаємодія функціональних блоків забезпечує гнучкість, прозорість, оперативність, ефективність і оптимальність рішень, що приймаються, які спрямовані на стабілізацію роботи підприємства. Обраний розподіл блоків за функціональними особливостями забезпечує зрозумілість і логічність механізму в цілому, а також дозволяє розподілити і закріпити задачі й процеси за відповідними працівниками і відділами підприємства. Механізм діагностики економічної безпеки підприємства є основним інструментом для забезпечення процесу оцінювання стану безпеки і управління ним.

ТРАНСФОРМАЦІЯ КАТЕГОРІЇ ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ В УМОВАХ ІНДУСТРІЇ 4.0

Б. В. Підгорний — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено сутність та трансформацію категорії “інноваційний потенціал» в умовах Індустрії 4.0 під впливом впровадження таких технологій як штучний інтелект, Інтернет речей, великі дані, робототехніка та автоматизація. Особливу увагу приділено новим викликам цифрової епохи, які вимагають переосмислення класичних підходів до управління інноваціями. Внаслідок цього, інноваційний потенціал, який традиційно визначався через ресурси підприємства, розширюється за рахунок цифрових компетенцій, адаптивності, швидкості впровадження інновацій та здатності використовувати передові технології. Окрема увага приділяється визначенню структури інноваційного потенціалу, що включає інтелектуальні, технологічні, організаційні та цифрові ресурси. З цього погляду аналізується роль цифрових технологій у підвищенні конкурентоспроможності підприємств, зокрема застосування хмарних обчислень, штучного інтелекту, платформ Інтернету речей та автоматизованих систем управління. Наголошено, що інтеграція інноваційних технологій змінює не тільки бізнес-процеси, але й впливає на організаційну структуру, моделі управління та стратегії розвитку. У статті акцентовано важливість підготовки людського капіталу до роботи в умовах цифрової економіки. Зокрема, йдеться про необхідність розвитку цифрових навичок і компетенцій, створення корпоративних навчальних центрів, адаптації освітніх програм до потреб ринку праці. Окремо розглянуто значення інноваційної культури як важливого елемента реалізації інноваційного потенціалу, здатної стимулювати креативне мислення та гнучкість працівників. Запропоновано концепцію інноваційних екосистем, які об’єднують підприємства, науково-дослідницькі установи, стартапи, державні органи та інвесторів для досягнення синергетичного ефекту. Розглянуто роль державної підтримки у формуванні сприятливих умов для інновацій, зокрема через податкові пільги, грантове фінансування, створення технопарків і бізнес-інкубаторів. У підсумку зроблено висновок, що трансформація інноваційного потенціалу в умовах Індустрії 4.0 є необхідною для сталого розвитку підприємств і економік загалом. Успішна реалізація інноваційного потенціалу залежить від ефективної взаємодії між бізнесом, науковими спільнотами та державою, інтеграції цифрових технологій на всіх рівнях діяльності, розвитку цифрових компетенцій і впровадження гнучких бізнес-моделей.

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ 2024: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ

Є. С. Подаков — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Державний борг є важливою складовою ринкової економіки. Сьогодні важко знайти державу, яка змогла б обійтися без запозичень. Використання державою позик зумовлене відсутністю власних фінансових ресурсів, необхідних для фінансування державного бюджету. За умови ефективного використання залучені кошти можуть стати позитивним фактором економічного зростання, але в іншому випадку збільшення заборгованості призводить до фінансової кризи та порушення макроекономічної стабільності. У період військового стану в Україні питання формування і обслуговування державного боргу набувають особливої актуальності, адже країна вимушена направляти на оборонні потреби значну частину бюджетних коштів. Відповідно до чиного законодавства України державний борг визначається як загальна сума боргових зобов'язань держави щодо повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) на звітну дату, що виникли внаслідок здійснення державних запозичень. Тобто державний борг є абсолютним і безумовним зобов’язанням держави, і держава несе повну відповідальність за виконання умов випуску державних боргових цінних паперів або укладених кредитних договорів. Державний борг виникає внаслідок нестачі коштів, необхідних для виконання державою своїх функцій, зокрема регулювання економіки, реалізації соціальної політики, забезпечення обороноздатності країни, утримання пенітенціарної системи, міжнародної діяльності. Тому держава змушена мобілізувати додаткові фінансові ресурси для покриття своїх витрат, необхідних для забезпечення її діяльності та виконання своїх функцій. Метою дослідження є аналіз безпосередньо поточних розмірів та діагностика особливостей формування державного боргу України, а також розробка рекомендацій щодо механізму погашення державного боргу та зменшення його впливу на поточне економічне зростання. Основними причинами виникнення та зростання державного боргу в Україні є дефіцит державного бюджету та постійний дефіцит платіжного балансу країни, оскільки державні запозичення здійснюються з метою покриття того самого дефіциту бюджету на державному та регіональному рівні. Зазначається, що сума загального державного боргу станом на 30 вересня 2024 року становить 6 404 002,0 млн гривень, з них сума зовнішнього боргу – 4 612 991,3 млн гривень, сума внутрішнього боргу – 1 791 010,7 млн гривень. Отже, у 2024 році Україна матиме надмірне боргове навантаження в основному за рахунок зовнішніх запозичень, критичний показник боргу відносно ВВП та тенденцію до зростання зовнішнього боргу, зниження його можливостей обслуговування, що свідчить про нагальну необхідність прийняття заходи щодо вдосконалення боргової політики, мінімізації заборгованості та зміцнення економіки України. Уряд має створити ефективну систему управління боргом, яка б забезпечувала фінансову стабільність. Розробка середньострокової боргової стратегії, використання запозичень для цілей розвитку, діагностика структури боргу, орієнтація на внутрішній ринок і стимулювання ділової активності тощо є важливими заходами для вдосконалення боргової політики.

ПОТЕНЦІАЛ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

Н. М. Польова, Р. О. Мудрецький — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Швидкий розвиток цифрових технологій змінив наші уявлення про бізнес-взаємодію. Два десятиліття тому стосунки між компаніями можна було описати через мережеві відносини, основою яких було оцінювання трансакційних витрат у гібридних організаціях. За розробку цієї теорії економічної організації навіть була присуджена Нобелівська премія з економіки. Однак на початку 2020-х стало зрозуміло, що мережевий підхід не повністю охоплює всі аспекти бізнес-взаємодії. Впровадження цифрових технологій сприяло тому, що бізнес почав орієнтуватися не лише на економічних партнерів, споживачів, постачальників і конкурентів, а й на взаємодію з громадськими організаціями, органами влади та соціальними медіа. Це спричинило виникнення парадигми екосистемного аналізу в економіці, перші дослідження якої з’явилися ще наприкінці ХХ століття. У статті проведено аналіз попередніх досліджень, що продемонстрував актуальність формулювання проблеми розробки формалізованого потенціалу цифровізації екосистеми фірми. На основі авторської розробки про подання акторів екосистеми у вигляді стейкхолдерів позначені основні компоненти зовнішнього простору фірми: стейкхол¬дери, ресурси підприємства та наскрізні цифрові технології. Виділено основні фактори, що формують потенціал цифровізації екосистеми підприємства. Стейкхолдери екосистеми поділені на представників бізнесу, органів влади, споживачів, освіту та науку, мас-медіа. Ресурси підприємства – це матеріальні, трудові, фінансові та інформаційні ресурси. Цифрові технології: штучний інтелект, адитивні технології, блокчейн, інтернет речей, ¬робототехніка, соціальні мережі, віртуальна реальність. Наведено різні напрями застосування формалізованого потенціалу цифровізації екосистеми підприємства: можливість оцінки використання потенціалу за різними напрямками; оцінка впливу різних компонентів екосистеми підприємства на розвиток інших її елементів; розробка загальної аналітичної моделі потенціалу; оцінка граничних значень факторів розвитку потенціалу цифровізації екосистеми підприємства; інструмент розробки стратегії розвитку екосистеми підприємства.

ТРЕНДИ ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ ЗА УМОВ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

С. А. Прохоровська, І. Д. Ілляш — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження зумовлена трансформаційними процесами глобального та національного характеру, поширенням цифрових технологій, впровадженням автоматизації процесів та робіт, а відтак, відтоком попиту на людські ресурси тих спеціальностей, робота яких може бути алгоритмізована, зміною тенденцій у використанні ресурсів праці. У статті узагальнено та виокремлено новітні тренди у використанні робочої сили у цифрову добу. Вивчено поступ України у процесі цифровізації економіки, зміни тенденцій та форм зайнятості, які стають характерними за умов діджиталізації. Висвітлено особливості гібридних форм кар’єри, паралельної зайнятості завдяки використанню онлайн-платформ, розвиток гнучких режимів праці, пріоритетність добробуту співробітників, різноманітність робочих місць, безперервне навчання, впровадження HR-аналітики, штучного інтелекту, автоматизації рутинних завдань за допомогою систем автоматизованого управління людськими ресурсами та автоматизованих платформ навчання співробітників. Проаналізовано нові напрямки в управлінні та використанні людських ресурсів, зокрема екологічний підхід, орієнтація на досягнення life-work balance, завдяки гнучким системам організації праці. Обґрунтовано, що інклюзивність робочих місць стає глобальним трендом. Вивчено доцільність у використанні систем управління талантами, забезпечення їх потреби у безперервному навчанні на основі нових форм і підходів. Аргументовано доцільність аналітичного підходу (використання інструментів HR-аналітики та Big Data) в управлінні людськими ресурсами за умов цифрової економіки. Визначено, що попри наявну низку переваг, новітні тенденції у сфері використання людських ресурсів створюють і загрози, такі як слабка соціальна захищеність працівників, непостійність отримання доходу, складність у формуванні організаційної культури та залученості, важливість пошуку новітніх форм управління кар’єрою та лояльністю працівників, що своєю чергою вимагає докорінного перегляду принципів роботи з людськими ресурсами організацій.

СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

О. В. Радченко — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Людський капітал відіграє ключову роль у впровадженні інновацій в аграрному секторі, особливо в умовах сучасних викликів, таких як забезпечення продовольчої безпеки. Кліматичні зміни та екологічні проблеми ставлять під сумнів ефективність традиційних підходів у сільському господарстві, тому використання новітніх технологій стає необхідним для адаптації до нових умов. При цьому конкурентоспроможність аграрного сектору залежить від його здатності оперативно реагувати на вимоги ринку та впроваджувати інновації. Однак без кваліфікованих фахівців навіть найсучасніші технології можуть бути використані недостатньо ефективно. Людський капітал є одночасно фактором і результатом розвитку аграрної економіки, що багато в чому визначає особливості його формування та використання. Управління формуванням та використанням людського капіталу в аграрному секторі економіки є складною господарською проблемою, вирішення якої вимагає розробки низки теоретичних, методологічних та практичних питань, спрямованих на забезпечення продовольчої незалежності країни, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, підвищення якості життя сільського населення, стимулювання інноваційної діяльності та інноваційного розвитку агропромислового комплексу, забезпечення темпів зростання продуктивності аграрної праці. У статті проведено аналіз основних тенденцій у сфері формування та розвитку людського капіталу ¬агарного сектора. Проведено класифікацію факторів розвитку людського капіталу аграрного сектору. Досліджено, як людський капітал впливає на впровадження інновацій в аграрному секторі. Сучасні технології та інновації набувають ключового значення для підвищення виробничої ефективності, зменшення екологічного впливу та забезпечення конкурентоспроможності агропродукції на світовому ринку. Їх успішне застосування значною мірою залежить від рівня розвитку та раціонального використання людського капіталу. Запропоновано поліфункціональну модель людського капіталу аграрного сектору та механізм управління розвитком людського капіталу аграрного сектора, що включає комплекс заходів щодо забезпечення його інноваційного розвитку; надано рекомендації щодо вдосконалення організаційного забезпечення розвитку людського капіталу аграрного сектору в контексті забезпечення продовольчої безпеки.

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ НЕПРЯМИХ МЕТОДІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ

Н. С. Разінкін — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

У дослідженні розглядаються перспективи застосування непрямих методів державного регулювання ринку електромобілів як інструменту стимулювання розвитку екологічно орієнтованого транспорту. Оцінено основні бар’єри, що уповільнюють розвиток цього ринку: висока вартість електромобілів порівняно з традиційними автомобілями, обмежена мережа зарядної інфраструктури, низька обізнаність споживачів про переваги електротранспорту та нестабільність державної підтримки. Дослідження акцентує увагу на ефективності непрямих методів регулювання, до яких належать податкові пільги, субсидії, інвестиції в зарядну інфраструктуру, а також інформаційно-просвітницькі заходи. Порівняльний аналіз міжнародного досвіду показує, що комплексний підхід, який поєднує економічні стимули, розвиток інфраструктури та регуляторні заходи, є найбільш ефективним. Особливу увагу приділено досвіду Норвегії, Китаю, США та країн ЄС, які досягли високих результатів завдяки інтеграції фінансових стимулів та підтримки інноваційних технологій. Український досвід свідчить про позитивний вплив звільнення від ПДВ та акцизного податку на імпорт електромобілів, що сприяло зниженню їхньої вартості та зростанню попиту. Однак розвиток ринку гальмується через нерозвинену інфраструктуру зарядних станцій, нерівномірність державної підтримки та відсутність довгострокової стратегії. Інфраструктурні бар’єри особливо впливають на мешканців сільських та віддалених регіонів, обмежуючи доступ до зарядних станцій. У дослідженні запропоновано рекомендації для вдосконалення державної політики у сфері підтримки ринку електромобілів. Зокрема, йдеться про необхідність адаптації успішних міжнародних практик до українських умов, впровадження довгострокової стратегії розвитку транспортної галузі, комплексне стимулювання інвестицій у зарядну інфраструктуру та організацію інформаційних кампаній для підвищення рівня обізнаності населення. Акцентовано увагу на важливості партнерства між державою та приватним сектором у створенні зарядної інфраструктури, адже лише синергія зусиль може забезпечити достатнє охоплення території країни. Також підкреслено необхідність розробки національної програми підтримки досліджень і розробок у сфері електротранспорту, що сприятиме інтеграції інноваційних технологій та залученню іноземних інвестицій.

СУЧАСНІ ВИМОГИ ТРАНСФОРМАЦІЇ СОЦІОЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ДЛЯ УКРАЇНИ

С. О. Рябков — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Соціально-економічна система України в сучасних умовах зазнає масштабних трансформацій, що зумовлені різноманітними внутрішніми та зовнішніми факторами. Основною метою є подолання пострадянських економічних структур і встановлення стійкої ринкової економіки, яка інтегрується у глобальну та європейську економічну систему. Для досягнення цієї мети необхідно врахувати низку ключових чинників, що включають макроекономічну політику, структурні реформи та розвиток державного і приватного секторів. Геополітична ситуація, що характеризується тривалою агресією з боку Росії, анексією Криму та активними бойовими діями на сході України, створює додатковий тиск на економіку країни. Окрім цього, зростає необхідність адаптації до змінних демографічних тенденцій, зокрема до старіння населення, зростання обсягів міграції до Європи та змін у структурі зайнятості. Інший важливий аспект – екологічні виклики, включаючи погіршення стану довкілля та потребу у переході до «зеленої» економіки. З огляду на інтеграцію України до Європейського Союзу та її Угоду про асоціацію з ЄС, актуальними стають адаптація стандартів до європейських вимог, проведення антикорупційних реформ, реформування судової системи, модернізація державних інститутів та енергетичної інфраструктури. Тому дослідження соціально-економічної системи України є актуальним і важливим для її подальшого розвитку та інтеграції в міжнародну спільноту. Статтю присвячено характеристиці елементів соціоекономічної системи та аналізу їх сучасних особливостей для впровадження трансформацій в Україні. В статті розглядаються історичні та сучасні теорії і концепції економічних систем. Визначено ключові особливості сучасного підходу до формування соціоекономічної структури та унікальні особливості соціоекономічної системи України в сучасних умовах. Наведені результати досліджень впливу на соціально-економічну систему України зовнішніх чинників, таких як геополітична нестабільність, активні військові дії на сході України, анексія Криму, а також російська агресія та міжнародні санкції. Розкрита динаміка змін таких соціоекономічних показників як сприйняття корупції, безробіття та стан ринку праці, рівень доходів та інфляційний тиск, вплив міграційних процесів. Відображено, як ці фактори накладають обмеження на стабільність і розвиток України та причини, які викликають потребу в трансформації та адаптивних економічних рішень.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ЗАПОБІГАННЯ УТВОРЕННЮ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО АДАПТАЦІЇ В У КРАЇНІ

О. А. Сергєєв — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Проблема управління побутовими відходами набуває дедалі більшої актуальності в умовах глобального зростання населення, урбанізації та зміни споживчих звичок, що призводить до значного збільшення обсягів відходів. Європейський Союз, який вже зіткнувся з цією проблемою, розробив i впровадив ефективні стратегії, спрямовані на мінімізацію утворення побутових відходів та перехід до циркулярної економіки. У центрі таких підходів стоїть ієрархія управління відходами, яка передбачає пріоритетність запобігання утворенню відходів, їх повторне використання, переробку та інші форми відновлення ресурсів. Запобігання відходам є найвищим пріоритетом в цій ієрархії, оскільки воно дозволяє не лише зменшити обсяги відходів, але й суттєво знизити навантаження на інфраструктуру для їх подальшого управління. У статті аналізується європейський досвід запобігання утворенню побутових відходів та його можливості адаптації в Україні. Наголошується на необхідності імплементації відповідних законодавчих ініціатив, зокрема запровадження механізмів стимулювання зменшення відходів на рівні споживачів та виробників. Окремо акцентується увага на прикладах успішних ініціатив у країнах ЄС, таких як система PAYT (Pay-As-You-Throw), що передбачає економічні стимули для зменшення обсягів побутових відходів, і широка популяризація практик повторного використання. Запровадження таких заходів в Україні є критично важливим, зважаючи на низькі показники переробки та високий рівень захоронення відходів. У статті також підкреслюється необхідність проведення широких освітніх кампаній, спрямованих на підвищення екологічної обізнаності населення та зміни поведінкових моделей. Важливим компонентом таких кампаній повинно бути поширення практик сталого споживання і виробництва, що заохочує індивідуумів і бізнес до зменшення екологічного впливу. Європейський досвід свідчить, що системні освітні та законодавчі заходи, підкріплені економічними інструментами, можуть принести значні результати в скороченні обсягів побутових відходів та покращенні рівня їх переробки. Стаття робить висновок, що Україна, адаптуючи ці найкращі практики, зможе більш ефективно вирішувати проблеми управління побутовими відходами і створити міцну основу для переходу до сталого розвитку в рамках циркулярної економіки. Інтеграція європейського досвіду і розвиток відповідної інфраструктури будуть відігравати ключову роль у досягненні цих цілей. Орієнтація на запобігання утворенню відходів дозволить Україні значно зменшити загальне навантаження на інфраструктуру, підвищити ефективність використання ресурсів і зробити вагомий внесок у глобальні зусилля щодо вирішення проблеми відходів.

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

Н. М. Тягунова — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються інноваційні підходи до забезпечення захисту прав споживачів у сфері гостинності. Аналізуються сучасні виклики, з якими стикаються галузі підприємства, зокрема зростання очікувань клієнтів, посилення конкуренції та забезпечення підтримки високих стандартів обслуговування. У статті здійснено комплексний аналіз інноваційних методів, спрямованих на підвищення рівня захисту прав споживачів в індустрії гостинності, яка є єдиною з найбільших клієнтоорієнтованих галузей. Враховуючи інтенсивний розвиток цифрових технологій і нові виклики сучасного ринку, традиційні підходи до забезпечення прав споживачів стають менш ефективними. Стаття фокусується на випуску таких інновацій, як штучний інтелект, блокчейн, хмарні сервіси, автоматизація процесів управління відгуками, а також інтегровані CRM-системи. Розглянуто, як штучний інтелект дозволяє прогнозувати очікування клієнтів, автоматично аналізувати рівень їхнього задоволення та швидко реагувати на їхні потреби. Блокчейн-технології забезпечують прозорість та незмінність даних, що завершують довіру до захисту персональної інформації споживачів і запобігає шахрайству. без цього обговорення використовуються методи побудови ефективного діалогу з клієнтами за допомогою автоматизованої системи обробки скарг і пропозицій, що дозволяє знизити рівень конфліктів і мінімізувати негативний вплив на репутацію компанії. У статті також висвітлено соціальні мережі та онлайн-платформи як канали для підтримки постійного зв’язку з клієнтами та управління їхньою лояльністю. Авторами надано рекомендації для бізнесу щодо поетапного впровадження таких технологій і підходів, підкреслюючи необхідність інтеграції інноваційних методів у загальну стратегію розвитку компанії. Запропоновано рекомендації щодо впровадження нових методів для підвищення рівня довіри клієнтів та вдосконалення системи захисту їхніх прав в індустрії гостинності. Стаття може стати корисним джерелом для дослідників та фахівців, що займаються питаннями клієнтського досвіду та захисту прав споживачів, пропонує конкретні інструменти і підходи, які відповідають сучасним вимогам ринку та допомагають підвищити конкурентоспроможність підприємств індустрії гостинності.

ВЕКТОРИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЙ СУБСИДУВАННЯ ЖИТЛОВО- КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ НАСЕЛЕННЮ

О. О. Фоменко — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Дане дослідження присвячене актуальним проблемам модернізації технологій субсидування житлово-комунальних послуг (ЖКП) населенню в Україні. Мета роботи - розробити пропозиції щодо модернізації технологій субсидування ЖКП для підвищення ефективності соціальної підтримки малозахищених верств населення в Україні. Методологія дослідження базується на системному підході та включає аналіз статистичних даних, порівняльний аналіз міжнародного досвіду, експертні оцінки та моделювання. Використано методи теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу, статистичного аналізу. У статті проаналізовано сучасний стан системи субсидування ЖКП, виявлено основні проблеми та виклики. Серед ключових проблем виділено значне навантаження на державний бюджет, недостатню адресність допомоги, складність адміністрування та потребу боротьби зі зловживанням. На основі проведеного аналізу пропонується комплексний підхід до модернізації, який охоплює п’ять ключових векторів: цифровізація процесу надання субсидій, вдосконалення механізмів адресності, підвищення енергоефективності житла, інтеграція з іншими соціальними програмами та впровадження прозорих механізмів контролю. Кожен із цих векторів детально відображується з точки зору конкретних заходів та очікуваних результатів їх реалізації. Науковою новизною дослідження стала розробка інноваційної концепції інтеграції систем субсидування ЖКП з програмами підвищення енергоефективності житла та новому підході до забезпечення адресності субсидій через впровадження автоматизованих алгоритмів оцінки матеріального стану заявників. Запропоновані заходи спрямовані на створення більш справедливої, ефективної та прозорої системи субсидування. Результати дослідження можуть бути використані при розробці державної політики у сфері соціального захисту населення та реформуванні житлово-комунального господарства. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку детальних механізмів впровадження запропонованих векторів модернізації та оцінку їх ефективності в українських реаліях.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ АНАЛІЗУ РИЗИКІВ, УПРАВЛІННЯ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ ТА ПРІОРИТЕЗАЦІЄЮ ПРОЄКТІВ НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Ю. В. Черненко — Thu, 06 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена управління проєктами надання житлово-комунальних послуг. Зазначено, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Заначено, що якісне надання житлово-комунальних послуг в умовах ринкового господарювання передбачає розробку сучасних проєктів житлово-комунальних послуг, які підлягають обов’язковому аналізу та виявленню передбачуваних ризиків. Управління ризиками житлово-комунальних проєктів забезпечує безперебійну роботу технічних систем, мінімізацію можливих несправностей, раціональне використання наявних ресурсів та сталий розвиток населених пунктів і життєдіяльність населення. Важливим елементом управління ризиками житлово-комунальних проєктів є управління стейкхолдерами. Визначено, що стейкхолдерами при реалізації житлово-комунальних проєктах виступають мешканці будинків, власники будівель та приміщень, підрядники, постачальники ресурсів, регулятори та інші зацікавлені сторони, які мають різні інтереси та очікування щодо реалізації проєктів. Обгрунтовано концептуальну модель для аналізу ризиків, управління стейкхолдерами та пріоритезації проєктів у проєктах житлово-комунальних послуг. Модель розроблена для систематизації процесів виявлення, оцінки та управління ризиками, а також для ефективної координації дій усіх зацікавлених сторін в умовах обмежених ресурсів. Ця модель забезпечує інтеграцію різних технічних систем і управлінських функцій, спрямованих на досягнення стабільності та якості надання послуг. Результати дослідження зазначають, що модель аналізу ризиків, управління стейкхолдерами та пріоритезації проєктів у проєктах житлово-комунальних послуг охоплює наступні ключові елементи: технічні аспекти, організаційні питання, комунікації та ресурсне забезпечення. В статті описано концептуальну модель на основі інтегровану підходу до аналізу ризиків та управління стейкхолдерами. Застосування інтегрованого підходу дозволяє більш точно оцінювати ризики проєктів житлово-комунальних послуг, що сприяє підвищенню якості та стабільності надання житлово-комунальних послуг.