КОНФЛІКТ МІЖ СОЦІАЛЬНОЮ МІСІЄЮ ТА ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ МІСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО ТРАНСПОРТУ

Анотація

Метою статті є дослідження конфлікту між соціальною місією та економічною ефективністю функціонування міського громадського транспорту на прикладі метрополітенів, що є ключовими елементами транспортної системи великих міст. Обґрунтовано, що зазначений конфлікт має інституційний характер і відтворюється через тарифне регулювання, бюджетні обмеження, особливості попиту та структуру витрат. Запропоновано аналітичну рамку оцінювання ефективності метрополітенів, яка поєднує фінансові, соціально-економічні та інституційні показники. У роботі обґрунтовано, що фінансова збитковість метрополітенів не може розглядатися як індикатор їх неефективності, оскільки значна частина створюваних ними вигод має соціально-економічний характер і не відображається у фінансових результатах підприємств. Авторський внесок полягає у формалізації зазначеного конфлікту на основі адаптації підходу cost-benefit analysis до умов функціонування метрополітенів, а також у розробці типології проявів конфлікту між соціальною функцією та вимогами економічної стійкості. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні інтегральних показників соціальної ефективності (sNPV, sBCR, sIRR) для оцінювання діяльності метрополітенів та у запропонованому підході до кількісного визначення дефіциту тарифного фінансування як економічного результату реалізації соціальної місії. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання органами місцевого самоврядування та транспортними підприємствами для обґрунтування обсягів бюджетної (зовнішньої) підтримки, вибору моделей фінансування та оцінювання ефективності інвестиційних рішень у сфері міського громадського транспорту, зокрема метрополітенів. Основні висновки дослідження підтверджують, що за умов соціально орієнтованої тарифної політики метрополітени генерують додатний сукупний соціально-економічний ефект, що обґрунтовує доцільність їх муніципальної підтримки навіть за відсутності фінансової самодостатності. Також доведено доцільність переходу від дихотомії «соціальна місія – ефективність» до моделі керованого балансу із застосуванням підприємницьких інструментів у межах публічного сектору.