СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ГЕОГРАФІЧНО-ПРОСТОРОВОГО ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВ СВІТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Анотація

У статті досліджено сучасні тенденції географічно-просторового формування держав світу в умовах глобалізації як процесу, що набуває дедалі більш вибіркового, мережевого та функціонально диференційованого характеру. Акцент зроблено на переосмисленні державного простору як багаторівневої системи, в якій ключову роль відіграють вузли концентрації економічної активності, логістичні коридори, цифрові платформи та інтерфейсні території. Методологічну основу дослідження становлять системний і просторово-економічний підходи, а також елементи порівняльного аналізу, що дозволили поєднати статистичні індикатори глобального розвитку з емпіричними кейсами окремих країн. Використано методи структурно-функціонального аналізу для виявлення ключових тенденцій трансформації простору та узагальнення практичних моделей його організації. У результаті дослідження встановлено, що сучасне просторове формування держав відбувається під впливом взаємодії кількох системних факторів, серед яких визначальними є урбанізаційна концентрація, логістична коридоризація, цифрова трансформація економіки та геоекономічна селекція зовнішніх зв’язків. Доведено, що глобалізація не усуває територіальну диференціацію, а навпаки – посилює її, формуючи просторову структуру держав навколо обмеженої кількості високофункціональних вузлів. Уперше систематизовано та узагальнено три базові формати просторового розвитку держав – інтегрований місько-регіональний, коридорний та інтерфейсний із позицій їх функціональної ролі у глобальній економіці. Доведено, що визначальним чинником ефективності цих моделей є не рівень інтеграції у міжнародні потоки, а здатність держав забезпечувати внутрішню добудову доданої вартості, що розширює теоретичні уявлення про сучасні трансформації просторової економіки. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання при формуванні державної просторової політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Запропоновані підходи можуть бути застосовані для розробки стратегій розвитку територій, оптимізації розміщення інфраструктури, формування індустріальних і логістичних коридорів.