ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ОБМЕЖЕННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ У ПРОЦЕСАХ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Розкрито інституціональні обмеження та можливості податкової системи в умовах структурних змін національної економіки України, які зумовлені глобалізаційними процесами, цифровою трансформацією, воєнними викликами та завданнями післявоєнного відновлення. Метою статті є визначення інституціональних обмежень і можливостей податкової системи у процесах структурної трансформації національної економіки. Податкову систему розглянуто як складне інституціональне утворення, що поєднує формальні правила оподаткування та неформальні інститути податкової поведінки й довіри, і безпосередньо впливає на інвестиційно-інноваційну активність суб’єктів господарювання та напрям економічного розвитку. Ідентифіковано інституціональні чинники, які знижують ефективність податкового регулювання як інструменту структурних змін, зокрема нестабільність податкового законодавства, фрагментарність і слабку стратегічну узгодженість податкових стимулів, недостатню інтеграцію податкової політики з обліково-аналітичним забезпеченням, фіскальну спрямованість податкового контролю та низький рівень довіри між державою і платниками податків. Визначено, що за таких умов податкові інструменти переважно орієнтовані на короткострокове наповнення бюджету та не формують стабільних умов для інвестування у пріоритетні сектори економіки. Виокремлено напрями інституціонального оновлення податкової системи, реалізація яких посилює її здатність впливати на економічні процеси у довгостроковій перспективі. Приділено увагу інституціональній узгодженості податкової політики зі стратегічними цілями економічного розвитку. Окреслено можливості посилення ролі податкової системи через цільове застосування податкових стимулів, гармонізацію податкових і облікових підходів, упровадження ризик-орієнтованих моделей податкового контролю, розвиток аналітичних інструментів оцінювання та цифровізацію податкового адміністрування. Реалізація зазначених напрямів розглядається як передумова зниження трансакційних витрат, підвищення прозорості економічних процесів і формування інституціонального середовища, яке спроможне підтримувати довгостроковий економічний розвиток.