ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Анотація

У роботі обґрунтовано необхідність трансформації організаційно-економічного регулювання аграрного сектору України від моделі «виживання» до стратегії «інноваційного прориву». Визначено, що сталий розвиток галузі має ґрунтуватися на балансі економічного, екологічного та соціального аспектів. Економічна ефективність розглядається через призму розширеного відтворення та прибутковості, екологічна - через перехід до відновлювальних ресурсів і мінімізацію антропогенного навантаження, а соціальна - через підвищення якості життя сільського населення та стабілізацію демографічних процесів. Авторський механізм регулювання базується на поєднанні адміністративних та економічних методів. Організаційний блок охоплює інституційне забезпечення, захист прав власності на землю та активний аграрний протекціонізм. Економічний блок включає пряме бюджетне фінансування (дотації на одиницю продукції/площі), гнучку кредитно-фінансову політику (зокрема програму «5-7-9%») та податкові важелі для стимулювання «зелених» технологій. У роботі проведено компаративний аналіз вітчизняної моделі та Спільної аграрної політики (CAP) ЄС, що дозволило виявити вектори адаптації українського законодавства до європейських стандартів. Запропоновано конкретні заходи щодо вдосконалення державного регулювання: впровадження «зеленого сертифіката» для еко-орієнтованих господарств, створення Державного фонду гарантування аграрних кредитів, цифровізація дорадництва через платформу «Agro-Innovation» та заснування «Аграрного торгового дому» для підтримки експорту продукції з високою доданою вартістю. Прогнозується, що реалізація зазначених кроків забезпечить зростання частки переробки в експорті на 15–20%, зниження енергомісткості виробництва на 10–12% та зміцнення продовольчої безпеки держави в умовах глобальної конкуренції. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні цілісного механізму організаційно-економічного регулювання аграрного сектору, орієнтованого на довгострокову конкурентоспроможність та інтеграцію у європейський економічний простір. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості їх використання органами державної влади та місцевого самоврядування при розробленні програм розвитку агропромислового комплексу та сільських територій.