ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В УПРАВЛІННІ РИЗИКАМИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти використання штучного інтелекту в системі управління ризиками промислових підприємств. Обґрунтовано, що традиційні підходи до ризик-менеджменту, засновані на історичних даних і експертних оцінках, не забезпечують достатньої ефективності в умовах високої невизначеності та динамічності зовнішнього середовища. Визначено сутність штучного інтелекту як інструменту аналізу великих обсягів структурованих і неструктурованих даних та його роль у підвищенні якості управлінських рішень. Проаналізовано ключові напрями застосування штучного інтелекту у процесах ідентифікації, оцінки, прогнозування та моніторингу ризиків. Встановлено, що використання алгоритмів машинного навчання, глибокого навчання, обробки природної мови та аналітики великих даних сприяє підвищенню точності оцінювання ризиків і переходу від реактивного до проактивного управління. Обґрунтовано переваги використання ШІ, зокрема автоматизацію процесів, підвищення швидкості обробки великих обсягів інформації в реальному часі, зниження впливу людського фактора та адаптивність до змін середовища. Розглянуто особливості застосування штучного інтелекту для управління фінансовими, операційними, стратегічними, регуляторними та технічними ризиками. Доведено доцільність використання інтегрованих цифрових платформ і гібридних моделей, що поєднують можливості ШІ та людського інтелекту. Визначено основні виклики впровадження, серед яких непрозорість алгоритмів, що призводить до складності інтерпретації моделей, ризики витоку конфіденційних даних, алгоритмічні упередження та недостатній рівень кваліфікації персоналу. Запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління ризиками, які передбачають поетапне впровадження ШІ, розвиток цифрових компетенцій, забезпечення якості та безпеки даних, а також інтеграцію інтелектуальних систем у ключові бізнес-процеси підприємства. Доведено, що використання штучного інтелекту є важливою умовою забезпечення стійкості та конкурентоспроможності промислових підприємств у цифровій економіці.