ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

Анотація

У статті досліджено теоретико-прикладні аспекти формування та функціонування інституційних механізмів, спрямованих на забезпечення стійкості (resilience) та сталого розвитку санаторно-курортної системи України в умовах післявоєнного відновлення. Актуальність дослідження зумовлена критичними руйнуваннями туристичної та санаторно-курортної інфраструктури, екологічною деградацією територій та необхідністю адаптації системи управління до нових безпекових і соціально-економічних реалій. Метою статті є обґрунтування концептуальної моделі інституційного забезпечення, що базується на синергії державного регулювання, ринкових інструментів та ініціатив територіальних громад для реалізації стратегії «Build Back Better». Наукова новизна отриманих результатів полягає у формуванні авторського бачення «інституційної стійкості» рекреаційної сфери як здатності системи до швидкої трансформації через впровадження гнучких правових режимів та цифрових інструментів управління. Доведено, що ключовим механізмом відновлення має стати створення спеціальних курортних кластерів із пріоритетним страхуванням воєнних ризиків та податковими стимулами для «зелених» інвестицій. Основними результатами дослідження є розробка механізмів впровадження національної цифрової платформи, яка забезпечить прозорість моніторингу природних ресурсів та спростить залучення іноземного капіталу. Обґрунтовано необхідність інституціоналізації реабілітаційної функції курортів як стратегічного напряму соціальної політики держави щодо ветеранів та населення, постраждалого внаслідок війни. Визначено, що впровадження принципів European Green Deal є обов’язковою умовою інтеграції українських курортів до європейського туристичного простору. Висновки підкреслюють, що успіх післявоєнної відбудови санаторно-курортної системи залежить від ефективності публічно-приватного партнерства та децентралізації управління ресурсами. Практична значущість роботи полягає у можливості використання запропонованих рекомендацій при розробці регіональних стратегій розвитку курортних комплексів та оновленні профільного законодавства України.