СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ: ЗАГАЛЬНІ РИСИ, КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ

Анотація

Аналізуючи наслідки повномасштабної війни, очевидним є втрата значної частини промислового потенціалу країни через суттєві руйнування виробничих споруд в результаті численних ракетних атак. Окрім системних руйнувань, підприємства промислового сектору відчули значне погіршення умов ведення господарської діяльності та інші проблеми, що призвели до скорочення або зупинки їх діяльності, а також переходу в режим консервації потужностей або релокації. Проте незначна частина підприємств все-таки не лише не зазнала значних змін, а навіть збільшила обсяги діяльності завдяки ефективним заходам антикризового стратегічного управління. Однією з складових цих заходів стала безперервна підтримка життєдіяльності, спрямована на протистояння негативним змінам у зовнішньому середовищі та відновлення розвитку промислового сектору. Мета статті полягає в визначенні загальних особливостей стратегічного управління в промисловому секторі, зокрема властивих йому загальних рис, ключових аспектів та інструментів. Досягнення поставленої у статті мети здійснено за допомогою таких методів дослідження: логічного узагальнення та наукової абстракції, порівняння, ієрархічної та неієрархічної класифікації. У межах дослідження пропонується прийняття у якості аксіоми положення про важливість безперервної підтримки життєдіяльності та збереження можливостей для відновлення розвитку суб’єктів економічної діяльності, що діють у промисловому секторі в умовах повномасштабної війни. При цьому доведено, що за змістом умов і потреб, що вимагають від таких суб’єктів орієнтування на стабілізаційні заходи, можливо сформувати локальні стабілізаційні стратегії антикризового управління. Використання на практиці кожним окремим підприємством запропонованого підходу дозволить: побудувати систему управління, що за системою впливів забезпечує стабілізаційний характер, орієнтований як на загальне збереження життєздатності в умовах кризи та змін, так і збереження потенціалу для розвитку у майбутньому; побудувати систему управління, що гарантує активну реакційність до кризових викликів, їх передбачення та попередження.